Божі дарунки
«Тоді всі вони однаково почали відмовлятися.
Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені,
прошу тебе. Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу
тебе, вибач мені. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.»(Лк.14.
18-20)
В числі тих хто відмовився дуже часто знаходжуся і я, але дякую Богу,що покликав мене до спільноти «Рух Назаретських Родин», а також
постійно кличе нас на ре колекції де ми можемо втамувати духовну спраглість і
обдаровує нас своїми Божими благодатями.
Господь відриває нас від тієї суєти світської, від рутини буденної і дарує нам
ті щасливі миті коли ми з Богом а Він з нами. Цього разу 12, 13 травня нас
тепло, привітно і гостинно прийняла Голдашівка – невеличке село на Вінничині де
парохом о.Михайло Будник, він також є духівником київської спільноти РНР. Теми
які отець приготував для нас є дуже потрібними, як мені здається, якраз тепер, якраз тоді коли є дуже
багато запитань, а не має відповіді. О.Михайло говорив, що нічого нового нам не
розказує, але підчас конференцій я відразу почав дивитися на свої вчинки і поведінку, по новому
розглядати Божі Заповіді. Перші три заповіді, я ніколи готуючись до сповіді для себе не аналізував, я
вважав, що я їх не порушую, а виявилось, що у мене є дуже багато божків –
ідолів яким я поклоняюся і зокрема це мамона, суєта, світ, творіння, тіло і
найбільший ідол це моє «я» – це моя гординя. Однією із тем було також – моє
служіння Богові і ближньому і чи в своєму служінні переживав хвилини
банкрутства, а також чи старався у
своєму служінні віддавати славу Богові. Це запитання важливе бо дуже часто коли
допоможу своєму ближньому або зроблю щось для Церкви одразу ж хочу отримати «бурні
овації» і забуваю, що все це маю робити для Бога, що все це є дарунками Божими,
я ж просто є інструментом в Божих руках і моєї заслуги в цьому немає жадної.
У неділю о.Михайло запропонував нам разом із ним відслужити Службу Божу на цвинтарі бо в селі
склалася традиція в Томину Неділю відвідувати своїх рідних, що відійшли у
вічність і тоді дуже багато людей приходять, або приїздять на сільський цвинтар
поминати всіх померлих з родини. Ми були приємно вражені привітністю людей із
Голдашівки, нас навіть запросили до господи, нагодували і за місцевою традицією
дали гостинці з собою, а в свою чергу ми повинні не забувати молитися за душі
померлих з родини. Це було практичне застосування слів Ісуса, подорожного в
дім прийняти і нагодувати. І з таким духовним піднесенням, а також звичайно і з
благословенням Господнім, що уділив нам о.Михайло ми повернулися до своїх
домівок. Хочеться пам’ятати, що реколекції на цьому не закінчуються, а повинні
продовжуватися у житті, в сім’ї, в родині, в суспільстві.
Фото події
Тарас РНР
|