Великоднє слово Преосвященного Йосифа Міляна

«Пасха, Господня Пасха,
від смерти бо до жизні
і від землі до небес
Христос Бог нас перевів,
переможну пісню співаючи.»
(Ірмос 1-ої пісні канону Воскресної Утрені)

Христос воскрес!
Дорогі у Христі,
Провідною темою літургійних піспеспівів Пасхи є перемога над смертю, яку здійснив Христос Господь – Богочоловік. Здійснив Він її не у якомусь абстрактному просторі, але у історії людства. Жінки мироносиці, а після них і апостоли стали першими свідками Христового воскресіння: вони його бачили на власні очі, Він їв разом з ними, вони Його могли діткнутись. Саме Воскресіння Христове стало тим кульмінаційним моментом так у житті перших Христових учнів, як опісля їхніх послідовників.
З надією на Воскресіння і життя вічне не одне покоління християн віддавало своє життя за Христа, з цією ж самою надією багато з них змагалося нащодень, слідуючи за Спасителем, несучи свого хреста. Якже влучними у цьому світлі є слова Апостола Павла, який звертаючи до Коринтян каже: «Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна і віра наша» (І Кор. 15,14).
Майже 2000 літ проминули від того часу, коли Апостол промовив ці слова, однак вони залишаються дуже актуальними аж до сих пір. Рівно ж і у теперішній час вони є для нас немовби тестом віри, який показує наскільки Господь є центром і ціллю нашого життя.
Рік, у якому ми знову співаємо величний гимн «Христос воскрес із мертвих» має свої особливості. Походять вони передовсім з життєвих обставин, у яких знаходимося. З однієї сторони слова цього гимну пригадують нам, що у цьому світі ми не є одні, але є Господь Бог, який нас провадить. Його шляхи для  нас досить часто залишаються незрозумілими, але Його любов до нас, яку він показав на хресті, спонукає нас довіритися Йому цілковито. З іншої сторони, не бракує у нашому суспільстві і тих, яких починає охоплювати дух знеохочення, а навіть зневіри.
Щось подібного переживав старозавітній Йов, коли у часі проби припустився думки, що «чоловік, померши, відійшов – смертна людина, упавши, більше не існує» (Йов 14,10). Однак, перетривавши її, він знову зрадів перед Господом, кажучи, що тільки Він є тим, котрий все може і нічого немає неможливого у Нього (Йов 42,2). Про цього ж Йова сказано, що він «помер старим, у похилому віці. А записано, що він знову встане з тими, кого Господь воскресить» (Йов 42,17).
У цей день Пасхи постать Йова пригадую невипадково. У християнській літургійній літературі він отримав титул «Праведного». Він є своєрідним прикладом для наслідування і нам. Йов перетривав усі випробування, оскільки його останньою надією і ціллю життя було життя з Богом. Сьогодні у день Пасхи хочу за св. Йоаном Золотоустим повторити і заохотити кожного, щоб ніхто не сумнівався, що він є улюбленою Божою дитиною!
Нехай Христове Воскресіння відкине всяких страх і непевність! Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, а також усім нам життя вічне дарував! Нехай ці слова супроводжують нас нащодень! Нехай вони надихають, провадять і піднімають!
Христос воскрес!
Воістину  воскрес!

Пропозиції запитань для ділення:
1.Як я переживаю хвилини страху і непевності?
2.Чи памятаю тоді, що є Божою дитиною?