БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН Київська Архієпархія УГКЦ №63(від 17.10. 2010) VІІ.

                      "Fiat” Назарету 

  Як Авраам - також Марія повинна відповісти "так" на те, що ще ніколи не відбувалося. Сара була першою з неплідних жінок, яких знаємо з Біблії, що зачне міццю Бога – подібно, як Єлизавета буде з них останньою. Гавриїл говорить про Єлизавету для того, щоб упевнити Марію: "Ось твоя родичка Єлизавета - вона також у своїй старості зачала сина” (Лк 1, 36). Як Авраам - також Марія повинна йти вперед у темряві, довіряючи Тому, Хто Її покликав. Тим не менше, Її запитання: "Як же воно станеться?" свідчить про те, що Марія готова відповісти "так", незважаючи на боязнь і невпевненість. Марія не запитує, чи ця обітниця можлива для реалізації: питає лиш, як вона здійсниться. Тому не дивно, що наприкінці розмови промовить fiat: "Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк 1, 38). Ці слова Марії показують Її, як справжню дочку Авраама і Вона стає матір'ю Христа та Матір’ю всіх віруючих. (ЙП II, Назарет, 25 березня 2000 р.) Марія, вимовляючи при Благовіщенні своє "так”, не знала до кінця, на що погоджується. Проте це не зменшувало вартості Її згоди, яку Вона пізніше своїм безперевним "так” підтверджувала протягом усього свого життя. Погляньмо, як Бог формував віру Марії, які "урагани” пройшли через Її життя і яким трудними були Її випробування. Незабаром після того першого fiat, коли було благовіщено Їй, що зачне і породить Божого Сина, виявилось, що св. Йосиф нічого про це не знає. Іншим випробуванням для Марії було народження Господа Ісуса в Віфлеємі. Віра не ліквідує темряви, зовсім навпаки, вона її передбачає. В цьому полягає її сенс. Божа Мати, живучи вірою, водночас жила в великій темряві, і таким чином зазнавала випробувань віри, часами надзвичайно важких. Наступне, дуже важке випробування віри прийшло, коли Ісус залишився у храмі, не попередивши про це своїх батьків. Євангеліє говорить, що вони не зрозуміли тих слів, які Він сказав до них, коли Його знайшли, лише, що Марія зберігала Їх у своєму серці. Таким чином й надалі в Її житті була темрява. Чому Ісус не хотів нічого пояснити Їй? Вона, Мати Бога, мусила вчитись вірно розуміти події, мусила вчитись духовності подій. "Так” при Благовіщені виглядає радісним і легким в порівнянні з тим останнім "так”, сказаним під хрестом. Людина з високим рівнем духовного життя, зазвичай, готова пожертвувати собою. Набагато важче погодитись на страждання близьких людей, тих, кого дуже любимо. Марія, стоячи під хрестом, вимовляє наче подвійне "так” – нехай так станеться з нами – з Ним і зі мною. Якщо мій улюблений Син має страждати і бути підданий тортурам, нехай так буде. Погодження на це було найбільшою жертвою. Fiat Марії під хрестом спричинило те, що Вона стала Матір’ю Церкви, Матір’ю усіх нас. Це найважче "так” стало джерелом духовного материнства Марії. Якщо ти подавлений, чимось дуже пригнічений, подумай, що в цей час ти поряд з Тією, життя якої було таким важким. Бог любив Марію особливим, винятковим чином, а проте в Її житті було стільки страждання. Постава Марії перед лицем таких трудних випробувань віри є для нас докором сумління, адже в Її житті всі випробування віри завершились поглибленням довірення. Вона, хоча проходила через так численні випробування, ніколи не підвела Бога. У Неї не було розбіжності поміж ідеалом і реалізацією. Божий ідеал здійснився в Її житті в усій повноті, так, що Вона стала шедевром Бога, найбільш досконалим втіленням Його планів. Ми ж створюємо сталий дисонанс між вірою і життям, між нашими словами і фактами, між ідеалом і його реалізацією. Внаслідок випробувань віри ми відступаємо, або взагалі відходимо. Саме в цьому сенсі Марія стає для нас докором сумління.Марію, яка є для нас взірцем довірення, можна би назвати Пресвятою Матір’ю Погодження, Матір’ю Довірення, оскільки Вона постійно говорила Богу: "Нехай станеться так, як Ти хочеш”. Найважливіша подія в історії світу відбулась у темноті ночі в Гетсиманії. Цією подією було Христове "так”, сказане Отцю. Найважливіші події твого життя відбуваються тоді, коли ти, так, як Марія, вибираєш дорогу погодження. У Неї погодження розтягнулось на усе життя, подібно має бути і в тебе. Твоє життя складається з безперестанних благовіщень, що розуміються як заклики благодаті і як випробування віри. Час безцінний, бо він є присутністю Бога. Теперішня мить – це спрямований до нас заклик і випробування віри, це, з боку Бога, очікування – "чи ти скажеш Мені «так»?” Наше життя вірою зводиться до цього "так”. Сутність християнства – це безперервне повторювання Богові: "нехай буде воля Твоя”. Божа Матір постійно повторювала Богові ці слова – хіба можна любити більше?(пор. о. Т. Дайчер, Роздуми про Віру)      Пропозиція запитань для груп ділення: 

1. Твоє "fiat” – під час подій важких та незрозумілих…

2. Поділися однією з останніх подій твого життя, у якій ти переконався, що ти – укоханий у Бога.

3. Наскільки живеш довірливим переконанням, що волею милосерного, доброго і безмежно делікатного Бога завжди є твоє добро та щастя твоє та твоїх близьких?  

Тема для молоді: як не падати духом?

активізуючий засіб: • представте як у багатолюдному місці падає (і як піднімається):· маленька дитина· людина у вашому віці· хтось дуже серйозний та «вельмишановний»• порозмовляйте: чому такі різні реакції? духовний коментар: Врешті, щоб залишатися дитиною перед лицем Бога, не можна знеохочуватись своїми помилками. Ця порада св. Терези є для багатьох дуже важкою. Тому що часто тільки поразка, тільки якесь нещастя є для нас приводом смутку, зневіри, знеохочення. Так буває завжди, коли ми надмірно зосереджуємося на своїх недоліках і злі, а мало на доброті й любові Бога.Тільки тоді, коли в тобі буде глибоке переконання, що ти є улюбленою дитиною Божою, якій Він готовий завжди пробачити, тобі буде легше вставати після падінь.Божа дитина, яка розуміє свою безпомічність і безсилля, після кожного падіння простягає руки до Отця. Почуття слабкості й довіри схиляють і до постійного звертання до Бога. (пор. Зошит № 1) Не знеохочуйся численними випробуваннями віри, скрізь які проходиш, адже це твій улюблений Небесний Отець тобі їх дає, а для Нього важливий ти, а не твої досягнення. (пор. Зошит № 5) Недосконалість потрібна лише для того, щоб ти міг стати більш покірним, довірливим і більш вірним. Тебе не повинен дивувати той факт, що ти грішиш. Радше, в дусі покори ти повинен дивуватись, що не падаєш. Якщо дивуєшся, або знеохочуєшся з приводу падінь, це означає, що ти довіряв власним силам, замість дозволити Ісусові нести тебе на руках. Бо "один акт любові, навіть не відчутої – підкреслює св. Тереза від Дитятка Ісуса – виправляє усе” (Лист до Целіни, 20 X 1888). Не треба "знеохочуватись своїми помилками, – пише свята, – тому що діти часто падають, але занадто малі, аби дуже сильно вдаритись” (Жовтий зошит, 6 VIII 1897). Свята Тереза з Лізьє дуже любила повіряти Ісусові свої помилки і невірності. Говорила, що таким чином хоче привернути Його милосердя, адже Він прийшов до грішників, а не до праведних. Як все це важливо для нас, що засмучуємось, коли падаємо. "Ну і що, любий Ісусе, що я кожної миті падаю? – пише св. Тереза, – бачу тоді свою слабкість, а це для мене велика користь. Ти, Ісусе, тоді бачиш, яка я слабка і що нічого не можу зробити, і тоді Ти тим більш схильний нести мене на своїх руках” (Лист до Целіни, 26 IV 1889).Якщо ти відчуваєш себе грішним і слабким, маєш особливе право на руки Ісуса, тому що Він є Добрим Пастирем, який шукає загублених овець і тих слабких, безпорадних, що не можуть встигнути за отарою. Дозволь Ісусу брати тебе на плечі, дозволь Йому любити, повір в Його любов.Щоб мати право знаходитись на Його плечах, ти мусиш прийняти поставу покори; мусиш визнати, повірити, що ти грішний і слабкий. Однак водночас мусиш повірити в Його любов, в те, що Він бере тебе на свої плечі саме тому, що ти грішний, слабкий та безпорадний. Віра зроджуватиме в тобі вдячність за те, що Він ніколи не перестає тебе любити – тебе, грішного, слабкого, безпорадного як в буденному житті, так і в духовному. (пор. РпВ) пропозиції запитань для бесіди : - коли найчастіше знеохочуєтеся? як – у духовному, а як – у зовнішньому житті?- які тоді ваші емоції? як їх виражаєте?- якими способами намагаєтесь вийти з такого стану? що вам допомагає?- чи знаєте пораду Малої Святої: "не знеохочуйся своїми помилками: малі діти часто падають, але занадто малі, аби дуже сильно вдаритись”? - якими, отже, ви є перед Богом: як Його діти, чи…? à дозволяй Ісусу брати тебе на плечі, дозволяй Йому любити тебе:«А Бог хіба баритиметеся до своїх вибраних? Тільки нам треба молитись завжди й не падати духом»- яким чином це можна робити? (молитися – доброю молитвою: якої вчить нас св Тереза:· простягати руки до Небесного Отця· до Ісуса – Доброго Пастиря, який шукає овець слабких, безпорадних – щоб ніс тебе на Своїх руках· повіряти Ісусові свої помилки і невірності· відриватися від надмірного зосереджуємося на своїх недоліках і злі· не засмучуватися егоістично, коли падаєш· здивовано дякувати Йому - коли не падаєш)