БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

            Київська Архієпархія  УГКЦ                                        №58(від 18.09. 2010)                               

Для загальних зустрічей: Мовчання Назарету

Нехай відродиться в нас повага до мовчання – чудового, незамінного стану духа. Як же ми його потребуємо в нашому щоденному житті, сповненому неспокою та напруги, в цьому хаосі й гаморі, в цій метушні. О мовчання Назарета, навчи нас зосереджуватися й заглиблюватись у свій внутрішній світ, відкриватися для Божого натхнення й слова вчителів правди. Навчи нас потребувати й цінувати підготування до навчання, роздуми, своє внутрішнє життя, молитву, яку вислуховує невидимий  Бог.

(Павло VI, Назарет, 5 січня 1964 р.)

        Молитві треба постійно вчитися. Це завдання, яке увесь час стоїть перед нами. Актуальна форма молитви не може нас задовольняти. Ми повинні неустанно йти далі і постійно розвивати її. Коли ми говоримо про молитву, то найчастіше маємо на думці молитву слова. В цій формі молитви особливий якісний наголос ми повинні поставити на акти, в яких скоряємось перед Богом, виражаємо нашу вдячність чи просимо про святість. Коли ми молимось молитвою слова, мусимо пам’ятати, що ми повинні молитись про те, чого від нас очікує Бог. Вона не може бути багатослівною молитвою. Ісус виразно застерігає, щоб ми не молились як язичники, які "гадають, що за своєю велемовністю будуть вислухані” (Мт 6, 7).

            Бог може бажати спростити нашу молитву ще більше. Може хотіти, щоб ми взагалі замовкли. Бо так, як ми молимось словами чи думкою, ми можемо молитись і мовчанням. Проте не кожний схвалює таку форму молитви. Багато людей мають сумніви, чи це не змарнований час, просто тому що протягом нього нічого не відбувається. Проте таке перебування в тиші, чи перед Пресвятими Дарами, чи в присутності Божої Матері, це досить розвинута форма молитви. Шарль де Фуко написав, що "молитись – це дивитись на Ісуса, люблячи Його”. Ця форма молитви може набути форми так званої молитви простоти, або простого погляду. Якщо ти мусиш розважати словами того, з ким перебуваєш, це означає, що він для тебе в меншій чи більшій мірі чужий. З близькою особою можна зберігати мовчання і воно не буде незручним. Саме таке вимове в своїй простоті мовчання є критерієм близькості двух осіб. Ісус хоче, щоб ми і перед Ним вміли так утишитися, щоб просто дивились на Нього і перебували з Ним без непотрібних вже слів.              (пор. о. Т. Дайчер, Роздуми про Віру)

пропозиція запитань для груп ділення:

Тема для молоді: про речі/обставини, якими я поневолений …

активізуючий засіб:

•          зіграйте забаву «самотній острів»: нехай кожен подумає а пізніше назве п’ять  найнеобхідніших речей, які хотів би взяти з собою на самотній острів

•          дайте пояснення: чому саме ці речі

духовний коментар:

Євангеліє говорить, що ми – повна власність Господа, незалежно від того, чи визнаємо це чи ні. Ми є і завжди залишимось повною власністю Пана, яким є Ісус.

Первісно єврейський термін мамона означав якийсь скарб, тобто гроші або дорогоцінні речі покладені на депозит. Тоді він не мав негативного значення. Проте з перебігом часу відбулась еволюція сприймання цього терміну. Почали вважати, що коли помістити дорогоцінні речі у банкіра, чи у якоїсь довіреної особи, то можна розраховувати на цей свій скарб і покладати на нього надію. Це був перший ступень еволюції. Мамона перетворювалась на об’єкт довір’я. А потім почали писати слово "мамона” з великої літери, і це вже означало того фальшивого пана і правителя. Відбулось тоді дивовижне переставлення – річ заволоділа людиною. Все, на що вона покладала надію, почало ставати для неї богом.

Що може бути тією мамоною, яка зневолює твоє серце? – Нею можуть бути як матеріальні блага, так і духовні, наприклад, прив’язаність до грошей, прив’язаність до своїх дітей, до роботи, а отже, до того, що створюєш, над чим працюєш, до миру, а навіть прив’язаність до власної досконалості.

Усі ці прив’язаності спричиняють твоє поневолення, приносять тобі рабство. Людина повинна прив’язуватись лише до однієї-єдиної дійсності – до волі Бога. Кожне поневолення замикає тебе на Бога і зменшує твою віру.

Як виявити свою мамону? – Напруженість, стрес, занепокоєння, квапливість, смуток, що супроводжують твоє життя, це ознаки того, що ти служиш якомусь різновиду мамони. Наприклад, є люди, що живуть в постійному стресі. Тож якою великою мусить бути їх прив’язаність до чогось протилежного Богові. Люди, вільні від прив’язаностей, повні Божого миру. Божий мир будує і зміцнює психічне здоров’я, що в свою чергу відображається на нервовій системі. Таким чином, і дух, і психіка, і тіло долучаються до великої свободи людини. Вільна від прив’язаностей людина, водночас вільна від зморшок на лиці, від стресів, від хвороб цивілізації. Мамона систематично нищить людину. Вона не лише затримує тебе у твоєму прямуванні до Христа і притуленні до Нього, але також руйнує твоє здоров’я і твою психіку.

Явним проявом прив’язаностей є також твій смуток в ситуаціях, коли Бог щось в тебе забирає. Він же забиратиме те, чим ти поневолений, а отже, все, що є твоїм найбільшим ворогом, що призводить до того, що твоє серце не є вільним для Господа. Лише тоді, коли почнеш на цього роду ситуації реагувати позитивно і спокійно приймати їх, ставатимеш чимраз більш вільним. (РпВ)

для того, щоб не потрапляти у неволю речей – варто старатися добре виконувати свої дрібні обов’язки (напр. готувати уроки, переживати щиро зустрічі з Добрими Богом…)                                                                                                                           о. Станіслав

пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):

-           як часто задумуюся про своє поневолення речами, обставинами?