Євангельський батько  попри все не позбавив сина свободи вибору.

Хотів, щоб відповідь сина на його батьківську любов була добровільною, навіть коли б мала народжуватись у терпінні та стражданні.

Це призводить до того, що він ризикує не лише втратою частини здобутого важкою працею майна, але також чимось незрівнянно більшим – життям сина. Ризикує втратою улюбленої дитини, яку, як батько, носить в своєму серці.

У цьому підкресленні свободи сина,  в згоді на його смерть в тому випадку, коли розтратить майно та не захоче  повернутися, виражається повнота його любові.

Бог, подібно як той євангельський батько, обдаровує тебе великим скарбом через Святу Тайну Хрещення та інші Святі Тайни. Кладе в твої долоні незліченні скарби вистражданих  Христом благодатей.

В своїй любові до тебе  обдаровує тебе великим багатством, одночасно залишаючи  тобі абсолютну свободу – щоб ти міг відкрити його любов в даній тобі волі.

Будучи вільним, можеш отриманий дар змарнувати, але пізніше, через відкриття власної марності, маєш шанс дійти до пізнання глибини любові Бога.

Якщо будеш достатньо покірним, Бог цілковито відкриє перед тобою твою грішність і покаже тобі, що ти гірший від інших, навіть від тих, якими ти дотепер, можливо, погорджував. Це дозволить тобі відкрити найбільш жахаюче дно твоєї нікчемності.

Але ж відкриття, що ти хтось найгірший, не означає, що Бог на тебе вже не чекає. Може саме тоді в особливий спосіб чекає на тебе.

Може тоді найбільш виглядає, жадає, прагне твого повернення?

Коли доходиш до жахаючого дна своєї нікчемності, СЕРЦЕ БАТЬКА горить найбільшою  любов’ю. Бог допустив, щоб ти аж у такій мірі пізнав правду про себе, щоб очистити тебе з пихи, з всякої фальшивої уяви про те, що ти сам добрий, А тепер, після всіх твоїх невірностей, та після того, що ти з власної волі пережив, чекає, щоб здобувся на героїчний акт. Щоб ти, свідомий того, що тяжіє на тобі тягар гріха, повернувся. (Зошит РНР №13)

Пропозиції запитань для ділення:

1.Як досвідчуєш марнування Божих дарів в своєму житті?

1.Чи віриш, що серце Батька завжди горить найбільшою любовю і чекає на твоє повернення?

Тема длямолоді:  як дивлюся на світ…

" вигляд Його обличчя став інший, а одежа - біла та блискуча ”

Надзвичайною людиною молитви був Гі де Ларігодьє. Людина, якій, здається, Бог не відмовляв ні в чому: великий мандрівник (він першим проїхав з Франції до Індокитаю на автомобілі), лідер французької молоді, той, хто полюбив Бога усім серцем, тому міг також полюбити в повноті своїх ближніх і світ. Під його фотокарткою був знаменний напис: "усміхнена святість”. Його релігійна постава характеризувалась передусім повною віри молитвою схвалення світу, захватом від його краси. Адже, якщо любиш Бога, любиш також світ. "Все, – написав він в своїх записках, – треба полюбити: орхидею, яка несподівано розквітає в джунглях, гарного коня, жест дитини, жарт чи посмішку жінки. Треба дивуватись всякій красі… відкривати її, навіть якщо вона занурена в багні, і підносити до Бога”. Звісно, це не означає, що в його житті не було боротьби і жертв, не було випробувань віри і сміливих рішень – адже святість не може бути легкою: "Відчувати в глибині себе усякий бруд, розпусту та кипіння людських інстинктів, а проте бути понад цим, не занурюючись – так, як йдеш по висохлому трясовинню, дозволяючи, щоб тебе підносила своєрідна легкість.

Говорячи про Євхаристію, він признається: "Щоденне св. Причастя було для мене кожного ранку обмиванням у воді життя, яка зміцнювала і знімала напруження, було позитивною поживою перед подальшим етапом дороги, лагідним поглядом на мене, який дає мені відвагу і довіру. Я пройшов через світ, як через сад, оточений муром. Я шукав пригод на п’яти континентах, проте мури саду ще не впали, і я постійно залишаюсь ув’язненим. Однак настане день, коли я зможу заспівати пісню любові та радості. Всі загорожі будуть зламані. І я здобуду Безконечність”.

Якою є молитва віри цього сучасного святого? "Оглядаючи найнудніший фільм, – писав він, – можна машинально молитись за акторів, режисера чи статистів, за аудіторію, яка насолоджується чи нудьгує, за свого сусіда праворуч чи ліворуч”.

Стинаючи кінчиком хлиста бур’яни, жуючи стеблинку трави, голячись вранці, можна без втоми повторювати Богу, що Його дуже любиш. Співаючи, розповідати про усе своє минуле життя та про мрії на майбутнє – і так говорити до свого Бога. Говорити до Нього також тоді, коли танцюєш від радості в блиску сонця на пляжі чи йдеш на лижах по снігу. Завжди мати біля себе Бога як друга, якому ти можеш довіритись”.

"Я так сильно звик до присутності Бога в мені, що в глибині серця у мене завжди є молитва, яка майже доходить до вуст. Ця заледве свідома молитва не зупиняється навіть в напівсні, який супроводжується колисанням потягу чи гулом корабельної турбіни, навіть

в натхненні тіла або душі, навіть в метушні міста чи напруженні уваги при занятті, яке поглинає. Десь в глибині мене є вода нескінченно спокійна і чиста і її не можуть дотикнути ані тіні, ані вирії на поверхні”. "Усе моє життя було лише довгим пошуком Бога. Усюди і о кожній порі, у кожному місці світу я йшов по Його слідах. Смерть буде для мене чудовим спущенням з поводка”. (РпВ)

пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):

-                      як думали учні про Ісуса – до Переображення?

-                      як могли думати учні про Нього – після Переображення?

-                      Кого учні зустріли в Ісусі на горі Переображення? (живого Бога)

-                      які ваші перші реакції – коли дивитесь на щось гарне? на когось симпатичного?

-                      до чого спонукає нас сьогоднішнє Єванегліє: як дивитися на:

·           себе самого, іншу людину, створені речі?

             -                     що може допомагати, щоб ми так зустрічали живого Бога? (відкрите ставлення, очищення Євхаристією; добра, винахідлива, внутрішня молитва)