БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

              Київська Архієпархія  УГКЦ                                                    №53 (від 13.08. 2010)                              

Для загальних зустрічей:      

В поставі євангельської дитини

Допомогою для перемагання негативних почуттів є постава    євангельської дитини.

Дитина, якщо має в собі щось з постави дорослої людини, після того, як забруднила себе, концентрується на собі самій та починає аналізувати свій вигляд: Якщо я такий брудний, то як можу показатися мамі, як можу протулитися до неї – тож вона напевно мене відштовхне та скаже, щоб я відійшов та помився. Натомість дитина, яка зберігла в собі поставу дитинства, завжди, коли стане брудною та коли її зле, біжить до мами  та кидається в її обійми не міркуючи, що це негодиться та що пригортаючись до неї забруднить також її.

Постава духовного дитинства збереже тебе від непридатного аналізування огиди, яка знаходиться в середині побіленого гробу та допоможе тобі, щоб ти, після кожного його нового відкриття без зайвої скрупульозності кинувся в обійми Небесної Матері та дякував за Її любов до тебе, яка не зважає на твою нікчемність.

Правдою є, що бруд завжди буде брудом, але також є правдою, що ти коханий тому, що ти дитина Бога.

Навіть тоді, коли б тобі потрапилось досвідчити власної нікчемності так, що твої дізнання в духовному сенсі відповідали б дізнанням когось, хто впав до найбільш огидного та вонючого багна, до якоїсь водойми з сечою – то навіть тоді ти не повинен надмірно аналізувати стану, в якому ти опинився. Також тоді ти повинен відразу кинутися в обійми Божої Матері – тож ти не можеш сумніватися в тому, що Вона прийме тебе з радістю.

Бог кожного з нас приймає з радістю. Він ніколи не відштовхне тебе, коли ти, незважаючи на свою негідність, з довірою дитини кинешся в Його обійми.

Завдяки поставі духовного дитинства,  в ситуації коли відкриєш чергові поклади своєї нікчемності, ти завжди насамперед без жодної скрупульозності кинешся в обійми Бога, а лише потім почнеш аналізувати, як дуже раниш Його своїм гріхом.

Там, в обіймах Бога та в обіймах Марії, маєш право й обов`язок аналізувати свою нікчемність, але доки ти в них не опинишся, не роби цього, бо засумніваєшся та затримаєшся в пів дороги, і не скористаєшся в повноті Божим милосердям. – "Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство.” (Мт 18,3).

Духовне дитинство це незвичайно важлива складова дороги до святості. Якщо будеш немов дитина, легше тобі буде піднятися понад свою гординю, яка підчас пізнавання правди про себе в особливий спосіб буде виявлятись.

Пропозиції запитань для ділення:

1.Чи віриш, що Бог кожного з нас приймає з радістю?

2.Чи намагаюся в поставі дитини підніматися понад свою гординю?

Для зустрічей родин:   Людська статевість в планах Творця

І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив його, чоловіка і жінку. Тоді Бог благословив їх і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі (Бт 1, 27 +)

Святе Письмо підкреслює цільову відмінність між чоловіком і жінкою, повна їх рівність в різноманітності, покликання до взаємного доповнення одне одного, яке сприяє комунії між чоловіком і жінкою. Відмінність статей не є випадковою і не є неістотною, але становить елемент першого задуму Творця.

«У зв'язку з цим як" бути чоловіком", так і " бути жінкою " є одночасно даром, який необхідно приймати щодня з великою повагою і вдячністю, а також завданням, виконання якого є найбільш первісною формою покликання.

Вірність цьому покликанню, щоб «як чоловік», «як жінка» бути образом Бога, вимагає поваги до глибокої природи чоловічості і жіночості як на рівні тіла, так на рівні емоцій, почуттів і внутрішнього життя.

Елементарним вираженням подяки Богові за те, що створив нас чоловіками і жінками, є униканням всього, що розмиває різницю статі. (Конференція єпископів Польщі, Служити правді про шлюб і сімейне життя, Варшава 2009, № 66)

Чоловік і жінка були створені – то б то Бог дуже хотів їх створити, з однієї сторони в досконалій рівності як особи людські, а з іншої, щоб були чоловіком і жінкою. «Бути чоловіком», «бути жінкою» є доброю дійсністю і бажаною Богом: чоловік і жінка мають невтрачаєму гідність яка просто походить від Бога, їх Творця. Чоловік і жінка мають однакову гідність бо були створенні «на образ Бога». У своєму " бутті чоловіком", та " бутті жінкою ", віддзеркалюють вони мудрість та доброту Бога (ККЦ 369)

Чоловік і жінка створення «один для одного»: Бог не створив «як частини» або «неукомплектованими». Бог створив їх для спільноти осіб, в якій один може бути «допомогою» для іншого, тому, що одночасно вони є рівними особами («кість з моїх костей …») і доповняються як чоловік і жінка (ККЦ 372)

пропозиції запитань для ділення:

-           як те, що я чоловік/жінка допомагає мені спілкуватися з Богом?

-           як перед обличчям Бога, переживаю те, що я чоловік/жінка?

 Тема для зустрічей молоді:

подивись уважніше - глибше…

активізуючий засіб (здебільшого - для молодшої молоді):

показати пантоміму:

- людина, в якій хворе серце, упала  на тротуар і не може підійнятися

- реакції людей, які несподівано прийшли на це місце (обминають як алкаша або стараються допомогти)

духовний коментар:            

Якщо певні ситуації викликають в тебе напруження, це означає, що в них криється наче присипаний золою діамант – твій талант. Що робиш з ним, як його використовуєш? Адже все має слугувати твоєму освяченню. В цьому сенсі все є благодаттю. Страждання, яке пригнічує тебе, або інші несприятливі умови – це ціла сукупність талантів. Однак ми часто – як сліпі або як малі діти, що багатьох речей не розуміють. Аж тоді, коли станемо перед Богом, усе побачимо і зрозуміємо. Побачимо ціле море талантів, в якому ми були занурені.

            Таланти поділяються на менш і більш цінні. Якщо щось у тебе виходить, вдалось тобі – це, напевно, талант, але якщо в тебе нічого не виходить – це більш дорогоцінний дар. Невдачи – це дані тобі в житті безцінні скарби, власне невдачи. Колись Бог спитає тебе, так, як той євангельський пан, що повернувся з подорожі і зажадав обрахунку від своїх слуг, як ти використав свої життєві поразки, котрі Він давав тобі як шанс, як

талант. Часом їх так багато в твоєму житті – чи ти їх використовуєш? Притча про таланти – це євангельський заклик до навернення. Ти повинен почати інакше дивитись на своє життя, повинен дивитись на нього очима віри. Тільки тоді ти помітиш це безперервне Боже обдаровування тебе, помітиш, що усе твоє життя – це ніби комплекс прихованих шансів для безперестанної внутрішньої переміни. Пізнаєш, що все є благодаттю. Бог, уділяючи тобі важких благодатей, іноді наче втискає свій дар тобі у руки, а ти боронишся, не хочеш його прийняти. Тимчасом важкі благодатті – це найцінніші таланти твого життя. Деколи їх так багато, бо Бог хоче, аби ти мав чим обертати.  (РпВ)                                                                                                     Бюлетень  західних  дієцезій РКЦ.

пропозиції запитань для бесіди: 

-                      коли найчастіше знеохочуєтеся?

-           що виникло з ситуації, коли, попри знеохоту, ви поновлювали спроби довершити дану справу?

-                      які маєте способи для того, щоб долати знеохочення?

-                      як віра допомагає долати знеохочення? (приклад Христа, Який під тягарем хреста падав – і піднімався)