БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

           Київська Архієпархія  УГКЦ                                                           №49 (від 4.07. 2010)           

Тема для загальних зустрічей.

            У внутрішньому житті допомагає нам властиве розуміння досвідчень, через які в нашій дорозі до святості переходимо. Коли трапиться нам переживати ситуацію, яку важко висловити словами, для її наближення може послужити якийсь відповідний образ.

            Таким образом, що показує внутрішні процеси, які відбуваються в нашому духовному житті, може бути, наприклад,   о б р а з   "п о б і л е н о  г о    г р о б у.”

            Коли знаходишся   н а    п е р ш о м у    е т а п і   дороги до святості, можна - використовуючи цей образ - сказати про тебе, що   о ч и щ у є ш      г р і б     н а з о в н і,  що розпочинаєш якусь працю, необхідну для того, щоб насамперед приготувати гріб для побілення, аби пізніше його побілити.

            Образ очищування та білення гробу відповідає тим етапам внутрішнього життя, коли через   а к т и в н і    з р е ч е н н я  ,   тобто через різноманітні жертви та духовні змагання (активні очищення), крок за кроком, поступово перемагаємо власні слабкості; коли, подолавши спершу тяжкі гріхи, у великій мірі опановуємо також недосконалості нашої природи.

Після якогось періоду, коли невтомно духовно змагаємось,гріб назовні стає чистим. Тоді нам здається, що стоїмо на порозі досконалості.

            Це є етап, в якому ми досягаємо вершини того, чого можемо досягнути,    доки Бог не почне очищувати нас незалежно від наших старань (очищення пасивні).

            Ми є тоді мов побілений гріб – назовні чисті, а всередині  "сповнені лицемірства й беззаконня ” (Мт 23,28). Однак, не усвідомлюючи собі цього, живемо у фальшивому переконанні, що ми вже майже святі.

            Цьому етапу нашого внутрішнього життя товаришує велика прихована гординя – настільки велика, що коли хтось нам її показує, ми не в змозі йому повірити; навіть, якщо ми з ним погодимось, то лише тому, що так годиться.

Пропозиції запитань для ділення:

1.Чи помічаю приховану гординю в своєму духовному житті?

2.Як реагую, коли хтось її відкриває для мене?

                                         Для зустрічі аніматорів.

Коли досвідчиш Господню любов, то у «панцирі» твоєї душі утвориться щілина, через яку отримаєш Господнє світло. Саме воно зробить можливим щораз повніше пізнання Бога і себе. Тільки шалена віра у Господню любов допоможе тобі скинути з трону божка, яким стаєш сама для себе. 

Людина не може жити без любові. Саме любов надає сенс твоєму життю і діяльності. Тільки тоді, коли досвідчиш, якою великою любов’ю огорнув тебе Господь і твоя Мати Марія, тільки тоді будеш відкидати стару людину у тобі, аби колись дійти до такої любові до Бога, що будеш нехтувати собою. (пор. Зошит 12)

-          чи даєш собі звіт, хто насправді у твоєму житті є Богом? а хто божком? і кому віддаєш першість?

-          яким є твій досвід відкриття Господньої любові?