БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

           Київська Архієпархія  УГКЦ                             

                                              ОБІТНИЦЯ ОТЦЯ.

Ще перед своєю смертю Ісус сказав своїм учням такі такі слова:

"Кажу вам однак правду: "Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли я не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, — пришлю його до вас " (Ів 16,7).

Після свого воскресіння впродовж сорока днів Ісус з'являвся своїм апостолам і говорив їм про речі, які стосувалися Божого Царства, наказуючи не виходити з Єрусалима, але чекати на обітницю Отця, про яку так багато згадував, проповідуючи Євангелію.

"Явам пошлю те, що мій Отець обіцяв. Перебувайте у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти " (Лк 24, 49).

"Іван христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом " (Ді 1, 5).

"Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Са­марії, аж до краю землі" (Ді 1, 8).

Коли Ісус говорив про прихід Святого Духа, зсилався на Обітницю Отця. Йшлося про запоруку-гарантію Божу з людьми через Ісуса.

Ісус прийшов народити Нове Життя, але воно неможливе без Святого Духа й Нового Серця; тобто якщо Бог не сповнив би наперед обітниці, звіщеної пророками Єзекиїлом і Єремією.

"Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух, я вийму з їхнього тіла камінне серце й дам їм тілесне, щоб вони за моїми заповідями ходили та моїх законів пильнували і їх виконували. Тоді вони будуть моїм народом, а я буду їхнім Богом " (Єз 11, 19-20).

"Ось який завіт я створю із домом Ізраїля після тих днів, — слово Господнє: "Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них у серці. Я буду їхнім Богом, вони ж — моїм народом " (Єр 31, 33).

Серце людини може бути змінене тільки Богом. Необхідно внутрішнього оновлення людини — і то Духом Божим, який перетворює і оживляє.

Нове в Євангелії не Ісус, який дає новий закон, але Ісус, який дає нам свого Духа, аби жив у нас (Гал 2, 20; Флп 1, 21).

Бог обіцяв свого Духа не тільки для того, аби свідчити, що Ісус воскрес у славі Отця, але щоб Його уприсутнити в лоні Церкви і в серцях християн, роблячи людей здатними жити, любити, служити, мо­литися до Христа.

Новизна Євангелії — не якийсь новий закон, але Новий Дух, що його Ісус прославлений посилає своїм, аби люди могли жити життям дітей Божих. Ісус не тільки дав нам право зватися дітьми Божими, але зробив нас здатними своїм Духом так жити (Рм 8, 15; Гал 4, 6).

Діло спасіння не полягає тільки в тому, щоб нам були прощені наші гріхи, але щоб наші грішні серця перетворились у серце Ісуса.

Кожна буква, тобто зовнішній припис людині, включаючи й заповіді Нового Завіту, за словами св. Томи Аквінського, — це вбивча буква, але закон Духа оживляє, бо ж де є Дух, там — свобода.

Новий закон, закон Духа, не є таким, бо проголо­шений ним. Він — Духа, бо сам Святий Дух здійснює його в нас. Це робить нас здатними жити життям віри, любові й служіння, згідно з Божою волею. Хто живе в Дусі, для того єдиний закон — закон віри, який дає життя. Така людина не уникає деяких речей тому, що вони заборонені законом, але тому, що вони лихі самі по собі. Така людина не діє виму­шено або під дією іншого зовнішнього закону, але, перш за все, з принципу Нового Життя, яке спонукає його уникати зла, бо воно — зле, і чинити добро, бо воно є добре.

Дух перетворює серце людини. Людина, споможена Духом, чинить добро силою любові, яка є в ній, а не якоюсь зовнішньою силою. Цей Дух змінив кам'яне серце, яке було закостеніле пожадливістю тіла, уможливив розрізнити добро від зла і мати силу, що допомагає чинити добро та оминати зло.

Дія Духа допомагає людині змінити бажання, кри­терії й цінності. Вона не йде за бажанням тіла. Людина одуховлена, замешкана Духом, перетворена Духом, бажає, хоче й чинить діла Духа.

Якщо живемо, керовані Духом, не будемо підда­ватись тілесним пристрастям.

"Тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не мо-жете робити того, що хотіли б. А коли Дух вас водить, то ви не під законом" (Гал 5, 17-18).

Різниця між тим, хто живе тілесно й хто живе Ду­хом у тому, що перший є рабом тіла й виявляє розпусту, нечистоту, свавілля, розгнузданість, ідолопоклонство, чари, ненависть, ворожнечу, ревнощі, злість, супереч­ки, незгоди, заздрощі, пияцтво, гульню тощо. І навпа­ки, хто проваджений Духом, виявляє вчинки Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, зрозуміння, доброту, вірність, лагідність, тихість, рівновагу, здержливість (Гал 5, 19-23).

Хто живе Духом Христа, не живе під законом, бо такий розіп'яв усі лихі пожадання тіла. Плекає ті самі почуття, критерії, цінності Христа, бо має того самого Духа Христа: Святого Духа. З приводу цього можемо сказати, що новизна Духа — це той самий Дух, який збуджує в нас бажання здійснювати все згідно з думкою Христа (Флп 2, 13).

Те оновлення настільки глибоке, що св. Павло не знаходить іншої форми виразити цю прекрасну дійсність, хіба кажучи, що ми — "нове створіння " (Гал 6, 15).

Протягом двох тисяч років Корінт було найбільш розвиненим містом у Греції. Завдяки великій пристані тут велась жвава торгівля. Однак його "слава" не походила з того, що це місто — "світло усієї Греції", як його називав Ціцерон, але тому, що в ньому практикувалась усяка розбещеність і розгнузданість, яку тільки людина може собі уявити.

В окремий спосіб відрізнялася тут священна про­ституція в храмі, який був присвячений богині Афродіті й мав тисячу філій по всьому місті.

Навіть у народі побутував термін "корітувати ", що означало потрапити в крайню розпусту. Такою сум­ною була слава Корінта.

Інша тема для зустрічей:

…Кожному вікові притаманне певне уявлення про добро й зло. Наш вік – це вік пихи. Він має на собі виразний відбиток власного "я”, яке ми піднесли до найвищого рівня залюбленості. Отож у наш час варто мати й відповідні взірці, аби з ласки Божої світ зміг схаменутися, аби люди доброї волі зрозуміли, яка хвороба отруює їхню свідомість.

А хто ж, окрім тихого й найпокірнішого Серця Ісуса та Його Матері, може слугувати найвищим взірцем скромності й покори, якщо не св. Йосиф – Третя Особа земної Трійці, учасник усіх Її діянь? Зачувши, що Вона гідна стати Божою Матір’ю, Марія назвала себе Господньою слугинею. Так само св. Йосиф, довідавшись, що має найвищий, після своєї жінки, обов’язок, відтоді вважає себе лише слугою Марії та Ісуса. Хто з-посеред святих краще від Йосифа усвідомив недосконалість людини як такої? Хто краще зрозумів різницю між своїм обов’язком і власною особою? Хто у Божому завданні побачив лише Божу волю й більш нічого?

Та на жаль! Покора нині – це таке рідкісне явище, вона так трудно дається, вона така забута, така незрозуміла навіть для багатьох людей доброї волі, що її набуття – це майже чудо, і то чи не найбільше. А проте перед Богом  будь-яка чеснота без покори нічого не варта. І будь-які здібності, будь-які винаходи, будь-який поступ цивілізації, що опирається на обожнення самого себе, на Страшному суді не важитимуть нічого.

Тема для молоді:  про що важливе забуваю? Що, найважливіше, хоче мені нагадувати Святий Дух ?  

активізуючий засіб (здебільшого - для молодшої молоді):

поділіться на дві групи; кожна нехай напише справи, про які людина, як каже, найчастіше забуває (ой, я забув!…); порівняйте ці два каталоги

духовний коментар:            

Дух готує людей, випереджує їх Своєю благодаттю, щоб притягнути їх до Христа. Він показує їм воскреслого Господа, нагадує їм Його слово й розкриває їхній розум на розуміння Його Розп'яття і Воскресіння. Він уприсутнює їм таїнство Христа, найбільше у Євхаристії, щоб при­мирити їх з Богом і привести їх до спільності з Ним, щоб вони приносили «багато плодів» (Йн 15, 5.8.16).

«Коли ми живемо Духом, то Духом і ходімо» (Гал 5, 25). У цій згоді зі Святим Духом Отець дає нам силу. «Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний; Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спро­можність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести» (1 Кор 10, 13).

А втім, така битва й така перемога неможливі, хіба тільки в молитві.

Тут наполегливо лунає заклик до пильності серця та співучасті у чуванні Христа. Чування - це «охорона серця», й Ісус просить Отця за нас: «Бережи їх зара­ди імені Твого» (Йн 17, 11). Святий Дух безперервно намагається розбудити нас до цього чування.

(пор.: ККЦ, 736н, 2849)

Святого Духа не можна побачити очима, але Він є. Лише через віру ти можеш помітити і прийняти Його спасенне діяння, а якщо в тебе немає віри, якщо ти не стараєшся Його слухати, чи взагалі заглушаєш і подавлюєш Його, звичайно, тихий голос, тоді "засмучуєш Божого Духа” (Еф 4, 30). Він, Який є скерованим до тебе Духом Ісуса, Любов’ю Отця і Сина, постійно нагадує слова Ісуса, часом промовляючи з силою урагану, але найчастіше з лагідністю легесенького вітру. Так легко заглушити Його голос і змарнувати цей надзвичайний, даний тобі в таїнстві миропомазання, дар.

Віра, яка є необхідною умовою діяння Святого Духа в душі миропомазаного, є справжньою зустріччю двох осіб. Святий Дух прагне цю зустріч безперервно поглиблювати, і таким чином провадити душу до чимраз більшого з’єднання з Христом, до контемпляції і святості – в служінні улюбленій Церкві.  (пор. РпВ)

пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):

-                      як часто згадую про Святого Духа? що допомагає мені про Нього згадувати?

-           чим засмучую Святого Духа, Який живе в мені (у певній мірі вже від Хрещення)?

-           як співпрацюю зі Святим Духом?

·     як часто прошу Його, щоб наступного ранку не забув і захотів помолитися?

·           наскільки, знаючи свої нехороші схильності, прошу Святого Духа, щоб нагадав мені в час спокуси про Доброго Спасителя?

-           як часто запитую Його?

·     про що?

·     чи про те, як мені вести себе, що іншим зі мною було добре?

-           чим засмучую Святого Духа, Який живе в мені (у певній мірі вже від Хрещення)?

-           наскільки моєю молитвою відкриваюся на Святого Духа? а може молюся так, щоб Його не почути?