Живи як Той, Хто воскрес (2)

Ісус мертвий і воскреслий — це розв'язка, яку Бог дає для світу. Він — єдина порада, порятунок. Немає іншого рятунку. Він — Спаситель.

"Немає під небом іншого імені, що було дане людям, яким ми маємо спастися " (Ді 4, 12).

Тільки Ісус здатний забрати гріх зі світу і здолати сатану, усуваючи послідовно всі наслідки гріха. На хресті віддав своє життя за нас. У воскресінні дав своє життя нам. На Його хресті вмер наш гріх, а Своїм воскресінням дав нам обильне життя, щоб з Ним, як і Він, жили дітьми Божими.

Ісус вже нас спас своєю смертю й воскресінням дві тисячі років тому.

Ми нашими гріхами були, як той корабель, що тонув посеред моря, а був там лише один човен. Тим рятів­ним човном є Ісус. Коли ми з Ним, Він не лише рятує нам життя, але дає Нове Життя. Ісус — єдиний порятунок для людства й світу.(Й.Прадо)

"Ви були мертві вашими гріхами й провинами, в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла й природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом з Христом — благодаттю ви спасенні! І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі в Христі Ісусі, щоб у наступних віках Він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі" (Еф 2, 1-7).

Воскресіння є змістом всього навчання Ісуса, Його проголошування Євангелія: воно набрало сили справжності, оскільки слова підтвердив факт, що Він Сам як перший з мертвих воскрес; Христос відкрив таким чином дорогу до вічності, на яку від століть із найбільшою тугою очікували всі вмираючі.   

Людина часто перевертає багато справ та речей «уверх ногами» і, таким чином, у значній мірі ускладнює собі життя: повноцінне, правдиве життя здобуваємо як високий ідеал, до якого можемо наближуватися, якщо будемо про це від усіх сил старатися; визначаємо для себе якусь  свою моральну програму – а тоді намагаємося своїм зусиллям досягати чеснот, ставати хорошими та бездоганними.

Новий Завіт, а зокрема св. Павло, пропонує на все це дивитися по-інакшому. Святість є чимось, що ми вже отримали, носимо її глибоко в собі. Йдеться лише про те, щоб вона в нас розгорілася. Оскільки ми вже є вибраними та святими Божими, маємо бути повні доброти, ввічливі, смиренні (про. Кол 3, 12). (В. Стініссен OCD, Сьогодні день Господній, Познань 2002, с. 114)

-     наскільки моє християнське бачення і переживання життя перевернене «уверх ногами»?

-     яка моя свідомість, що ношу вже в собі Святість Воскреслого Господа? як цей факт впливає на моє життя?

духовний коментар:                  

Ще іншою формою зустрічі з Бо­гом, котра також могла би допомогти тобі заглиблюватись в таємниці Божої любові і правди про тебе, може бути відкриття такої істини, що ти є на руках  Христа.

Ісус бере тебе в обійми і притуляє до Себе, як загублену вівцю. Пригортає тебе тими долонями, котрі для твого спасіння були прибиті до хреста. Розгорнутими на хресті раменами Він говорить тобі: Я люблю тебе, віддаю за тебе Своє життя, щоб ти міг спастись – жити повним життям. Ти однак, будучи вільним, можеш або залишитись в Христових раменах, або вислизнути з них.

Ісус жестом розгорнутих для тебе обіймів ні до чого тебе не змушує, а тільки визнає тобі Свою любов.

Чи в ім'я незалежності, яку підживлює егоїзм ти не гордуєш цим жестом любові?…

Видираючись з тримаючих тебе Христових обіймів, ти завдаєш Йому нового болю. Коли намагаєшся втекти, щоб самому усе вирішувати, то одночасно ти підіймаєш рішення, щоб жити так, якби Бог не існував.

Творець з великою любов'ю три­має в Своїх руках всю вселенну, але з такою ж самою любов'ю Він тримає також цю пилинку, якою ти є. Це правда, що в порівнянні з Творцем ти є порохом, але це Він тебе сотворив і для Нього ти є кимось особливо коханим.

В хвилини важких випробувань і темряви у вірі не забувай, що ти на руках самого Бога-Творця.

Христос тримає тебе на руках, бо ти Його улюблена дитина, проте пам'ятай, що Він ввесь зранений. Адже Він був для твого спасіння бичований, увінчаний терном, прибитий до хреста, Його Серце було пробито списом. Коли ти пробуєш вириватись з Його обіймів, Він, ціною відновлення ран, притримує тебе. Коли ти видираєшся, бо сам хочеш керувати своєю долею і не віриш в Його любов, з Його ран знов тече Кров. Цією Кров'ю ти зможеш бути обми­тий з своїх гріхів, якщо повернешся. (пор. Зошит № 4)

пропозиції запитань для бесіди:

-          при якій нагоді згадую, що Ісус – мій Добрий Пастир?

-          як мені подобається пропозиція: перебувати на руках Доброго Пастиря?

-          наскільки керує мною прагнення до незалежності, яке підживлює мій егоїзм?

-          наскільки споглядання Ісусових ран – допомагає мені не вириватися з Обійм Доброго Бога?