БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН №40 - 2010 р.Б. - Бюлетні РНР

Київська Архієпархія УГКЦ

№40 (від 13.04. 2010)

«Брате, часто і з усією щирістю моли Бога показати тобі чоловіка, який може покерувати тобою; і кого покаже тобі Бог, чи таємно- дією Своєї благодаті чи явно, через якого-небудь раба Свого, іди до нього і май благоговіння перед ним, дивлячись на нього як на самого Христа. Краще тобі бути учнем учня, ніж проводити життя самочинно і збирати безкорисливі плоди своєї волі.» Так говорить преподобний Симеон Х віку.

«Немає нещасніших і ближчих до загибелі людей, ніж ті, хто не має наставника на Божій дорозі»- пише авва Доротей і повторяє слова царя Соломона: Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.(Пр.11:14)

Відомий наставник, афонський пустинник Каллиник Ісіхаст попереджав, що для досягнення досконалості в молитві недостатньо вивчення книг, але «вчитися необхідно в учителя». І головна умова при цьому: «Учитель повинен буди праведний і досвідчений, а учень повинен повністю довірити йому свою душу»(Одна ніч в пустині св.гори)

І знову преподобний Симеон: «Без духовного отця, керівника і учителя, неможна людині зберегти як потрібно Божі заповіді, жити вповні благочестиво і не бути пійманим диявольськими сітями; а хто цього не пізнає…залишається він наповнений гордістю, не освідомлюючи, що нічого не знає і перебуває у глибині невідання, або, вірніше кажучи, погибелі…Якщо людина слова свого духовного наставника буде сприймати з довірям, що від них життя…якщо такий покладе початок праці своїй…то по благодаті Божій стане накінець людиною досконалою»

«Зпитувати свого духовного отця- означає спастися. Де є послух, там є покора- основа послуху…Слухатися не для того, щоб нівелюватися, але щоб умертвити зло в собі, відмовитися від власної волі, щоб відобразився в нас Христос…

Молитвою і сльозами моли Бога пілати тобі наставника безстрасного і святого»- говорить преп.Симеон, але також закликає до обережності. «При всьому здоровому недовірї до себе самого не менше потрібна твереза розсудливість, коли вирішуємо довірити свою душу керівництві наставника. Переконайся із життя його і діл його, чи згідні слова його і діла з наукою Євангелія і з вченням Святої Церкви; і тоді уже приймати і слухати слова його як слова Христа. Якщо ж слова і життя його не згідні з духом Євангелія і наукою святих отців, то відвертайся від нього, навіть якби він воскрешав мертвих і чудеса творив. Особливо бійся таких, хто думає, що життя своє вже має на небі, тобто високомірних і гордих»

Духовний керівник, повинен бути потрібний, бажаний- так було завжди, і тоді Бог може і з каміння їх підняти.

В Патерику написано, як молодий брат сказав, що не має старців, і отримав відповідь,що не старців немає, а послушників немає.

«Не кожному,- вчить преп.Єфрем Сирійський, - відкривай свої помисли, а тільки тим, про кого взнаєш, що вони духовні. Бо багато сітей у диявола. Від людей духовних нічого не скривай, але з людьми тілесними не входь у спілкування»

Ми інколи думаємо, що духовний наставник, якому ми довіряємо свою душу, повинен кожного разу навчити нас як і що маємо робити.Але якщо ми подивимося на подвижників, які проживали біля досвідчених наставників, то побачимо, що далеко не завжди вони отримували такі словесні настанови. Багато із них жили біля великих праведників, але майже не чули від них слів настанов. Не дивлячись на це, вони зійшли на вешини духовної досконалості…Бо є наука словом, а є наука життям. Успіх в духовному житті залежить не від того, як вчить отець, але як слухає учень, і найперше- добре життя духовного керівника.

1.Чи актуальна в мені потреба духовного проводу?

2.Яка, на твою думку, мета духовного проводу, для чого він тобі?

«Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються.» (Йо 20,22-23)

Запропонувати учасникам винести вироки покарання для осіб які вчинили: пограбування, бійку, вбивство. Або можна додати інші погані вчинки людей щоб їх оскаржити і покарати.

Ісус казав святій Фаустині: «Найбільші чуда відбуваються в трибуналі Божого милосердя, яким є сповідальниця, щоб отримати це чудо: відпущення гріхів, не треба ні відбувати далекого паломництва, ні здійснювати якісь зовнішні обряди, - вистачить схилитися перед Моїм заступником з вірою і виявити свою нікчемність, і чудо Божого милосердя виявиться в усій повноті. Навіть, якщо б ця душа розкладалася, як труп, і навіть якщо б, на людський погляд, вже не було для неї воскресіння і все втрачено, не так є на Божий погляд, чудо Божого милосердя воскресить цю душу в усій повноті» (Щоденник св. Фаустини, 1448).

Гріх - це насамперед образа Бога, розірвання співпричастя з Ним. Він водночас шкодить співпричастю з Церквою. Тому навернення приносить і прощення Бога, і примирення з Церквою (ККЦ 1440).

До сповіді приходимо: 1. По зцілення. 2. По виховання – наша душа потребує постійного виховання, як мала дитина. (Щоденник св. Фаустини,377)

У перших сторіччях примирення християн, які вчинили особливо тяжкі гріхи після Хрещення (наприклад, ідолопоклонство, самогубство чи чужоложство), було пов'язане з дуже суворим покаранням, згідно з яким ті, що каються, повинні були відбувати публічну покуту за свої гріхи, часто протягом багатьох років, до того як отримали примирення (ККЦ 1446).

Наш гріх може стати "щасливою провиною”. Бог може з кожної нашої провини зробити felix culpa – щасливу провину, провину, яка нагадуватиме і показуватиме нам в світлі віри, як сильно любить нас Той, Хто за нас помер і воскрес. Усі твої невірності чи гріхи стануть щасливою провиною, якщо допоможуть тобі глибше пізнати милосердя Господа. Стануть щасливою провиною, якщо зроблять тебе більш покірним і довірливим, довіряючим чимраз менш собі, а чимраз більше Господеві. Тоді – після їх прощення – ти будеш духовно зростати (Роздуми про віру).

- чи задумувався чому священик дає таку легку покуту за гріхи?

- як часто дякую після сповіді Богу за Його милосердя?

- чи допомогають тобі гріхи глибше пізнати милосердя Господа?

Заохочую підписати лист солідарності до святішого отця Бенедикта ХVI http://www.credo-ua.org/2010/04/20618/