БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

"я завжди хотіла бути святою”  (2)

Потрібно бути дуже обережними, щоб не вести себе наче розбалувані діти. Тереза знає, що "все – робить Ісус”, проте співпрацює з діянням Ісуса, не відмовляє Йому ні в чим та не втрачає жодної нагоди для того, щоб доказати Йому, що Його любить.

Бути "слугою непотрібним” не полягає в тому, щоб не робити нічого. Того слугу, що нічого не робив, Ісус назвав "слугою нікчемним”. Отже, тут не місце ані для боягузтва, ані для свого роду пасивного "святого спокою”, в якому чекаєш на якесь освічення згори. Хоча Ісус і на потребує наших діл, проте, "не хоче нічого робити без нас” – аналогічно, як "не хоче брати нічого, що ми Йому самі не хочемо віддати”, Він жебрає про нашу любов.

Якщо ми весь день повторюємо Ісусові, що ми занадто малі, нездібні, та тому подібне, Він нам скаже: "Досить, докладай зусиль, працюй!” Той, хто невтомно приймає Ісуса в любові – це така людина, яка лояльно трудиться, старається від усіх сил робити те, про що її просять, хоча і відкриває в своєму нутрі глибокі "прірви”. Відкриваємо це і тоді, коли нам тридцять чи двадцять років, а глибше, коли нам не сорок, а сімдесят.

Ця нова дорога довірення Богові дозволяє, попри нашу немічність, йти аж до кінця, дійти до Небес – навіть вже тут на землі – у вірі, надії та любові. Водночас, продовжуємо перебувати в крайній убогості, яка спонукає нас до того, щоб найдрібніші подробиці нашого життя довіряти Любові, щоб Любов їх огортала та несла. Не чекаємо, коли прийдуть якісь драматичні ситуації, які примусили б нас діяти. Діємо кожний час – кожний бо спосіб добрий для того, щоб виразити нашу любов, наше прагнення любити та йти чим раз далі. Ми переконані, що ці найменші дрібниці можуть подобатися Ісусові – тому, що віддаємо їх Йому, як вирази наших "величезних прагнень” – вони настільки малі, що не можемо ними похвалитися. (пор. В. Стініссен OCD, Проста дорога до святості, Познань 2001, с. 47-53, 60, 109, 113-115, 190н)

пропозиції запитань для ділення:

-     наскільки керує мною людське прагнення досягти святого спокою?

-     як дух Євангелія допомагає мені переживати мої найдрібніші справи?

      як дивлюся на світ…

активізуючий засіб (здебільшого - для молодшої молоді):

- аніматор заздалегідь сховає напр. гарні фотографії або купюри якоїсь валюти або щось смачненьке - напр. у:  простий сірий конверт, замотає в якусь ганчірку, у книжку (йдеться про те, щоб зовнішнє оформлення не вказувало на те, що сховане)

- аніматор поставить ті речі перед усіма

- порозмовляти:

·           що бачите? що про те думаєте?

·           що б хотіли з цим зробити? що б хотіли з цим зробити – якщо б розмовляли з кимось по телефону або дивились щось цікавіше?

- розкриваєте…:

духовний коментар:                  

Надзвичайною людиною молитви був Гі де Ларігодьє. Людина, якій, здається, Бог не відмовляв ні в чому: великий мандрівник (він першим проїхав з Франції до Індокитаю на автомобілі), лідер французької молоді, той, хто полюбив Бога усім серцем, тому міг також полюбити в повноті своїх ближніх і світ. Під його фотокарткою був знаменний напис: "усміхнена святість”. Його релігійна постава характеризувалась передусім повною віри молитвою схвалення світу, захватом від його краси. Адже, якщо любиш Бога, любиш також світ. "Все, – написав він в своїх записках, – треба полюбити: орхидею, яка несподівано розквітає в джунглях, гарного коня, жест дитини, жарт чи посмішку жінки. Треба дивуватись всякій красі… відкривати її, навіть якщо вона занурена в багні, і підносити до Бога”. Звісно, це не означає, що в його житті не було боротьби і жертв, не було випробувань віри і сміливих рішень – адже святість не може бути легкою: "Відчувати в глибині себе усякий бруд, розпусту та кипіння людських інстинктів, а проте бути понад цим, не занурюючись – так, як йдеш по висохлому трясовинню, дозволяючи, щоб тебе підносила своєрідна легкість.

Говорячи про Євхаристію, він признається: "Щоденне св. Причастя було для мене кожного ранку обмиванням у воді життя, яка зміцнювала і знімала напруження, було позитивною поживою перед подальшим етапом дороги, лагідним поглядом на мене, який дає мені відвагу і довіру. Я пройшов через світ, як через сад, оточений муром. Я шукав пригод на п’яти континентах, проте мури саду ще не впали, і я постійно залишаюсь ув’язненим. Однак настане день, коли я зможу заспівати пісню любові та радості. Всі загорожі будуть зламані. І я здобуду Безконечність”.

Якою є молитва віри цього сучасного святого? "Оглядаючи найнудніший фільм, – писав він, – можна машинально молитись за акторів, режисера чи статистів, за аудіторію, яка насолоджується чи нудьгує, за свого сусіда праворуч чи ліворуч”.

Стинаючи кінчиком хлиста бур’яни, жуючи стеблинку трави, голячись вранці, можна без втоми повторювати Богу, що Його дуже любиш. Співаючи, розповідати про усе своє минуле життя та про мрії на майбутнє – і так говорити до свого Бога. Говорити до Нього також тоді, коли танцюєш від радості в блиску сонця на пляжі чи йдеш на лижах по снігу. Завжди мати біля себе Бога як друга, якому ти можеш довіритись”.

"Я так сильно звик до присутності Бога в мені, що в глибині серця у мене завжди є молитва, яка майже доходить до вуст. Ця заледве свідома молитва не зупиняється навіть в напівсні, який супроводжується колисанням потягу чи гулом корабельної турбіни, навіть в натхненні тіла або душі, навіть в метушні міста чи напруженні уваги при занятті, яке поглинає. Десь в глибині мене є вода нескінченно спокійна і чиста і її не можуть дотикнути ані тіні, ані вирії на поверхні”. "Усе моє життя було лише довгим пошуком Бога. Усюди і о кожній порі, у кожному місці світу я йшов по Його слідах. Смерть буде для мене чудовим спущенням з поводка”. (РпВ)

пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):

-          як думали учні про Ісуса – до Переображення?

-          як могли думати учні про Нього – після Переображення?

-          Кого учні зустріли в Ісусі на горі Переображення? (живого Бога)

-          які ваші перші реакції – коли дивитесь на щось гарне?

-          які ваші реакції – коли дивитесь на когось симпатичного?

-          до чого спонукає нас сьогоднішнє Єванегліє: як дивитися на:

·     себе самого

·     іншу людину

·     створені речі?

-          що може допомагати, щоб ми так зустрічали живого Бога? (відкрите ставлення, очищення Євхаристією; добра, винахідлива, внутрішня молитва)

пропозиції запитань для ділення (для старшої молоді):

-          де мені легше а де важче помічати й зустрічати в Бога: у світі, в другій людині, у собі самому?

-          що мені допомагає зустрічати Його - у створених Ним реальностях?