БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

Відречення та довіра на "малій дорозі”  (2)

«Мала дорога» - це прямування до єдиної Любові Бога. Св. Тереза вказує на на черговий її елемент. "Це довіра - і тільки довіра, - повинна провадити нас до любові". Таким чином, Тереза говорить, що любов Божа є першою. "В тому проявляється любов, що не ми полюбили Бога, але Він полюбив нас" (1 Ів 4,10). Можна довіритись комусь, про кого знаємо, що нас любить.Хто б довіряв особі яка немає любові? Одного повинні ми боятися: життя позбавленого довіри. Довіра народжеє чудеса. Бог не може нам опиратися якщо з довірою приходимо до Нього, не дивлячись на те, що ми поводимося як нерозумні і без любові. (...)

Така постава народжує покору. Правдиво покірними стаємо лише тоді, коли свідомість покори стає дійсністю, коли наша внутрішня постава постійно віднолюється в глибокій довірі Богу. Покора не являється якимсь приліпленим приниженням. Покора є відпочинком душі в правді про себе та про Бога.

Ті, які довіряють Богу, не мають вже можливості втратити відвагу. Чим більше безнадійним все виглядає, тим більше можемо розраховувати на Бога, який любить робити те, що є неможливим. «У людей це неможливо, але не у Бога, бо у Бога все є можливим » (Мк 10,27)

Тереза отримала свою «малу дорогу» від Марії. Отримала її у спадок від своєї улюбленої Мами. Із всіх маленьких душ Марія є найпершою і найменшою. Чистота Марії є плодом того, що вона кожної миті є цілковито віддана Богу, що вона стоїть перед Ним повністю відкрита і нічого свого не має. У Марії така постава є вщепленим даром благодаті від першої хвилини її існування. Але таку саму поставу Бог хоче викликати крок за кроком у нас. ЇЇ «так» виростало з її чистоти. Але те саме «так» і ми можемо говорити на щораз глибшому рівні, на скільки просуваємося в святості. Крім нашого «так» не маємо нічого іншого щоб ми могли дати Богу і для того завжди лишаємося малими. Наше мале «так» не є чимось з чого ми могли б хвалитися.

  (пор. В. Стініссен OCD, Проста дорога до святості, Познань 2001, с. 47-53, 60, 109, 113-115, 190н)

пропозиції запитань для ділення:

-     чим для мене є покора?

-     що я прийняв як спадщину від моєї небесної Матінки?

Тема для молоді: як навертаюся…

активізуючий засіб:

покажіть сценкою або/і порозмовляйте про:

- перше навернення людини

- необхідність навертатися впродовж всього свого життя

духовний коментар:                  

           Заклик Христа до навернення продовжує лунати в житті християн. Це друге навернення є безперервним завданням усієї Церкви, яка «охоплює грішників у своєму лоні», яка «є водночас святою і завжди потребує очищення і яка постійно чинить покуту і відновлюється». Це зусилля навернення є не тільки людським ділом. Воно є порухом «серця сокрушенного» (Пс 51, 19), притягненого і порушеного благодаттю відповісти на милосердну любов Бога, Який перший полюбив нас.

              Про це свідчить навернення св. Петра після того, як він тричі відрікся свого Учителя. Погляд Ісуса, повний безмежного милосердя, викликає сльози жалю (Лк 22, 61-62) і - після воскресіння Господа - потрійне ствердження любові до Хрис­та. Друге навернення має також спільнотний вимір.

Про обидва навернення св. Амвросій говорить: «Церква має воду і сльози: воду Хрещення і сльози Покаяння». (ККЦ 1428н)

Погляньмо поки що лише на один приклад: історію про фарисея і митаря.

Один, власне кажучи, дивиться зовсім не на Бога, а лише на себе самого; Бог йому зовсім не потрібен, бо він усе робить правильно. Тут насправ­ді немає стосунків Із Богом, Бог тут, зрештою, є зай­вим — достатньо власних діл. Людина виправдовує сама себе. Інший же бачить себе з погляду Бога. Він поглянув на Бога, і в Ньому йому відкрився погляд на себе самого. Так він знає, що йому Бог потрібен і що він живе Його милістю, до якої він не може Бога змусити, яку він не може створити собі сам. Він знає, що йому потрібне милосердя, і так із милосердя Бога вчиться сам бути милосердним, а тому — подібним до Бога. Він живе силою своїх відносин з Богом, силою отриманих від Бога дарів; йому завжди потрібен дар доброти, прощення, з нього він завжди вчитиметься передавати його далі.

Ласка, про яку він молиться, не звільняє його від етики. Щойно вона робить його здатним на справжні вчинки доброти. Йому потрібен Бог, і тому, що він це визнає, починає, виходячи з доброти Бога, сам ставати добрим. (Б ХVІ, Ісус з Назарету)

пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):

-          від чого нам потрібно навертатися?

-          до чого?

-          до кого?

-          до якого образу життя?

-          що є початком справжнього навернення? (порушення «серця сокрушенного»)

-          що заважає справжньому наверненню? (поверхневість, страх перед карою, зосередження на собі)