Наше життя становить тісну єдність діяльності і контемпляції. Плідність нашої праці залежить від нашого покладання на Ісуса, довірення Йому, неустанного тривання при Богові думками і серцем. Живемо в епоху безустанної активності, яка легко може перетворитися у «діяльність заради діяльності», тому намагаємося, аби усе, що чинимо, було глибоко закорінене у молитву; аби в усіх обставинах життя підтримувати тісний зв’язок, вести укрите життя з Христом у Богові, що і дасть нам силу любити ближніх, служити Церкві. Через розвиток справжньої духовності діяльності, через першість «бути» над «діяти», зможемо побачити Господа в усьому навколо себе, зможемо усе бачити у Божому світлі. Досконалий приклад такого життя дає нам Ісус, Який поєднував повноту своєї єдності з Отцем із надзвичайно активним життям.Наша світська діяльність повинна черпати сили і світло із молитви, маємо тривати у єдності з Христом посеред щоденної праці, аби світ освячувався у глибині наших сердець. Аби наше духовне життя було саме таким, потребуємо регулярно, щоденно присвячувати час для глибокої особистої розмови з Тим, хто нас любить. І це надає нашому життю сенс, допомагає бачити усе у світлі віри, робить нас здатними любити ближніх, здатними зустрічатися з життєвими ситуаціями таким чином, аби перемінити їх згідно Божого замислу. Якщо хочемо, аби наша діяльність була не просто активізмом, повинні зберігати вірність особистій і літургічній молитві.

Пропозиції запитань для ділення 

- чи здатна зберігати єдність з Христом у щоденній праці?
- чи вважаєш себе здатним (здатною) до освячення різних подій у твоєму житті? чи прагнеш цього?