У важкі хвилини, або тоді, коли стикаємося з якимись труднощами, у нас нерідко виникає спокуса вдатися до лихослів’я. Чи можна встояти перед нею? Чи можна лихословити й водночас бути християнином, або порядною людиною? Відповідь на це запитання можна знайти в псалмах, адже натрапляємо в них навіть на молитву, яка містить лихослів’я. Таку молитву можна використовувати в моменти найважчих випробувань чи криз. Псалми, що містять лихослів’я, - це також частина Слова Божого, вони навчають нас, як слід молитися. 

Розгляньмо спочатку вісімдесят третій псалом, який поділяється на дві основні частини. У першій перелічено народи, які Бог має покарати (2-9 вірші). У другій, натомість, (10 – 19 вірші) автор підказує Богові, як має це зробити. 

Щось схоже ми читаємо й у 109 псалмі. Псалмоспівець не приховує своїх почуттів до Бога. Висловлює їх з глибини свого серця, з глибини його єства звучать ці дуже гострі слова. Чи можна так чинити і який це має сенс? Так, можна, і це має глибокий сенс. Якщо відчуваємо спокусу вдатися до таких висловлювань, до такого волання, то це означає, що носимо в собі якесь зло. Коли, кричачи, викидаємо з себе, це означає, що викладаємо ці негативні емоції перед Богом. І це єдиний спосіб досягти того, щоби Бог змінив, обожествив зло, яке міститься в нас. Зло, яке носимо в собі, котрого не викидаємо з себе, про яке не можемо розповісти Богові, є злом, котре постійно зростатиме в нас.

Бог знає кожне наше слово ще до того, як воно прозвучить з наших уст. Натомість, прокричавши це зло перед Богом, ми можемо допомогти собі. Так само, як це відбулося з автором 139 псалма, який спочатку волав: «Я їх страшною ненавистю ненавиджу…», а у двох останніх віршах уже покірно просив: «Вивідай мене, о Боже і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми…і веди мене дорогою давньою»

Прокричавши щось перед Богом, людина сама починає замислюватися над тим, чи цей її вчинок правильний. Таким є значення кожного псалма, що містить лихослів’я, а також молитви, в якій звучать різкі, гострі слова й котра може та повинна заохотити нас повністю відкритися перед Богом з усім, що переживаємо, навіть з усіма своїми «покладами» злості, ненависті, неприязні, ворожості, заздрості й люті, які накопичилися в нашій душі.

Запитання для ділення:

1.У яких життєвих ситуаціях, чи з огляду на які мої риси характеру мені на вуста просився, або проситься потік лихослів’я?

2.Чи я можу прокричати перед Богом те, що приховую в собі?