Cлово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили, щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій. (1 Кор 2, 4-5).
Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? (Мт 5, 13)


1. Ми свідомі того, що Бог закликає усіх нас до апостольства. Св. Петро вже на початку існування Церкви навчав: "Будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію” (1 П 3, 15). Апостольство, як наголошує Другий Ватиканський Собор, виникає з самої природи християнського покликання. Ісус сказав, що Його учні мають бути сіллю землі і світлом світу (Мт 5, 13), а це означає, що ми не повинні затримувати для себе те, що Бог дав нам і чим постійно нас наділяє. (пор. Зошит № 34).
Бенедикт ХVІ, говорячи про євангелізацію, вказує на першорядну роль благодаті: "На початку свого служіння, як наступника апостола Петра, я рішуче мовив: «Ми існуємо для того, щоб показати людям Бога. І тільки там, де видно Бога, дійсно починається життя. Не існує нічого більш прекрасного, ніж пізнати Його і ділитися з іншими нашої дружбою з Ним»… Проте слід нагадати, що Євангеліє «втілюється в сумлінні та серцях людей, а поширюється в історії тільки силою Святого Духа» (ЙП ІІ, DV).

- чи дійсно мої духовні практикування приводять мене до дружби з Ісусом?
- наскільки розпізнаю в собі заклик Святого Духа до того, щоб ділитися з іншими тим, що сам отримую?
________________________________________

2. "Хочу ще раз наголосити, що євангелізація потребує християн, які в молитві здіймають руки до Бога, які керуються свідомістю того, що навернення світу до Христа, не є нашим витвором, але даром” (Бенедикт XVI, 21.05.2010).
"Я хотів би заохотити когось до якогось добра, переконати його в чомусь. Проте забуваю, що справою самого лише Бога є те, щоб промовляти в душі даної людини та ефективно направити її до вищих благ. Я можу старатися про це, в розмові, можу вказати комусь на добро, яке маю на увазі, можу вказати на причини, які ведуть до цієї доброї справи, але моя місія на цьому закінчується. Тоді я повинен смиренно підкоритися перед волею Бога, залишити Богові подальші діяння, чекати, поки Він промовлятиме. Неспокійна наполегливість, завзятість - все це зраджує моє «діяння власне», бажання діяти сам від себе і для себе: якщо я хочу бути знаряддям благодаті – те все мусить в мені завмерти. Моя енергія повинна бути направлена не на чинення тиску на волю даної людини, але, радше, на молитву і зречення. За допомогою таких засобів можна прихилити душі наших ближніх до Божої волі” (пор. о. Ф. Бляхніцькі, Погляд у світлі благодаті).
Одне є безперечним: якщо ми не будемо молитись, ми нікому не будемо потрібні. Світу не потрібні пусті душі і серця. Коли ми запитуємо, як співвідносяться молитва і дія, треба підкреслити першість молитви і жертви стосовно діяльності. Дітям, яких вчимо релігії вдома чи в школі, ми можемо дати Бога настільки, наскільки раніше випросимо це на колінах. Проблему відношення між молитвою і діянням можна підсумувати у вислові: усіляке справжнє діяння народжується з молитви і контемпляції. Бо все, що є великим на цьому світі, походить від Бога, все, що є великим на цьому світі, народжується з жертви і молитви. (РпВ)

- хто і якими засобами, у свій час, переконав до того, що варто бути ревним християнином?
- як я застосовую засоби молитву і зречення для мого християнського свідчення у буденності?
________________________________________

3. Навіть якщо ти робив би речі, - дивлячись зовні - незвичні, вони мало варті, якщо ти не стаєш все більш Божим знаряддям. Тільки той може бути правдивим апостолом, хто постійно готовий на те, щоб його міг ухопити Святий Дух. Навіть для виконання простої праці неможливо використовувати інструмент, якщо йому бракує держака, якщо неможливо його міцно вхопити та тримати. Будь-яка робота, незалежно від того, велика чи маленька – буде набагато краще виконана, якщо знаряддя через скрушення, буде більш підкорене волі Бога. Якщо намагаєшся бути знаряддям Святого Духа, якщо Він діє через тебе – хіба маєш яку-небудь причину для того, щоб вихвалятися тим, що ти робиш? "Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?” (1 Кор 4, 7) (пор. Зошит № 34)
У Назареті Її вважали звичайною жінкою та матір'ю. Як дружина теслі Вона не займала жодного визначного місця у суспільній ієрархії. Та, котра є Богоматір’ю, зникає у натовпі пересічних людей. Для себе не прагне нічого. Цілим своїм ставленням стверджує: Я - "рабиня Господня", мені ніщо не належить. Очікую лише того, що постає з Божої волі. Царювання Марії незмінно виявляється в служінні. Вона хоче бути непомітною, хоче зникнути – щоб люди скеровували свій погляд на Того, котрий єдиний і найважливіший… В кожному з нас повинно бути прагнення залишитися прихованим та непомітним. Якщо хочеш наслідувати Марію, твоє життя, твоя звичайна, сіра буденність також мусить бути служінням, в залежності від покликання, від праці, яку виконуєш та умов, в яких тобі випало жити. (пор. Зошит № 2)

- як Бог дбає про те, щоб мені, як Його знаряддю, не бракували «держака» скрушення?
- як реагую, коли хтось мене не похвалить, не помітить моїх старань?