Святе Причастя

Св. Франциск Салезький каже, що наш Спаситель ніколи не є настільки добродушний і ніжний в усьому, що зробив для нас, як у Св. Причасті, в якому Він, можна сказати, винищує себе і стає поживою, щоб могти з’єднатись з серцями своїх вірних. Тому мудрий Герсон казав, що нема ефективнішого засобу, ніж Св. Причастя, аби запалити побожність і святу любов до Бога в наших душах.
І справді, коли йдеться про щось приємне Богові, то що може душа зробити приємніше Йому, ніж прийняти Св. Причастя? Св. Діонісій вчить нас, що любов завжди стримить до досконалого з’єднання. Але як може душа бути досконаліше з’єднаною з Ісусом, аніж в той спосіб, про який Він сам каже: "Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, у мені перебуває, і я в ньому” (Ів. 6:56). Св. Августин каже, що кожного дня, коли ти приймаєш Св. Тайни, Ісус є завжди з тобою і ти будеш завжди поступати в Божій любові.
І знову, якщо стоїть питання зцілення наших духовних слабкостей, які певніші ліки можемо мати, ніж Св. Причастя, що зветься "ліками, за допомогою яких ми можемо звільнитися від щоденних упадків і зберігатись від смертельних гріхів”.
"Чому – питає Кардинал Бона – в стількох душах ми бачимо так мало плодів при так частому прийманні Св. Причастя, а до того ж, вони постійно впадають в ті самі помилки?” Він відповідає: "Вина не в їжі, але в схильності того, хто приймає”. "Чи ж можна – каже Соломон - в пазуху вогню набрати так, щоб одежа не згоріла?” (Прип.6:27). "Бо Бог наш – вогонь, що пожирає” (Втор. 4:24). Він сам приходить у Св. Причасті, щоб запалити цей божественний вогонь. "Як же ж це воно тоді так – каже Вільям з Парижу – що ми бачимо таке диявольське чудо: душі залишаються холодними в Божій любові посеред такого полум’я?”
Все походить від браку належного нахилу і, особливо, - браку приготування. Вогонь відразу запалює сухе, а не зелене дерево, бо воно схильне до горіння. Святі отримували велику користь від Св. Причастя, тому що готувались із дуже великою старанністю.
Приготування до частого Причастя буває двох видів: дальше і ближче. Дальше приготування вимагає відв’язання від сотворінь. Св. Августин каже, що якщо б ти очікував відвідин великої особи, котрій певні предмети в твоєму домі були б противні, то чи ти не забрав би їх перед його прибуттям? Отже, коли ти бажаєш прийняти Ісуса Христа, потрібно забрати зі свого серця всі земні почування, які йому би не подобались. Хто бажає часто причащатись, повинен звільнити своє серце від земних речей. Це саме те, про що Господь одного разу сказав Св. Гертруді: "Я не бажаю нічого більшого від тебе, як тільки, щоб ти приходила приймати мене з серцем вільним від своєї власної любові”.
Ближче приготування можна почати ввечері перед днем, коли будеш приймати Св. Причастя, почуваннями любові і бажання. Як тільки прокинешся зранку, подумай, що ти приймеш Ісуса Христа, і з гарячим бажанням запроси Обручника твоєї душі поспішати до твого серця.
Відразу перед Причастям потрібно, навіть коли ти зробив розважання, збуджувати живі почуття віри, покори і бажання.
По-перше, ти повинен оживити свою віру, розважаючи над величчю того, кого ти приймаєш. Якщо б віра не запевнювала цього, хто міг коли-небудь уявити, що Бог захотів стати поживою своїх власних сотворінь? Але Церква вчить, що наш Відкупитель Ісус Христос реально і правдиво присутній в Св. Причасті. Яка гарна була відповідь Св. Людовіка, короля Франції, чоловікові, який запрошував його подивитись на Ісуса Христа, що об’явився в Св. Причасті під виглядом немовлятка! "Нехай ті, – сказав святий король, – що не вірять через віру, ідуть і подивляться. Я вірю твердіше, ніж би я побачив Ісуса Христа своїми очима”.
По-друге, ти повинен збуджувати почуття покори, розважаючи над тим, що хоч і не достойний, ти збираєшся прийняти Бога до свого серця. О. Сеньері казав, що для того, хто приступає до Св. Причастя найкраще є почуття подиву, що повинно спонукати його вигукувати: "Як це? Бог прийде до мене?” Які були би почуття пастуха, коли б він побачив, що його Цар прибув, щоб замешкати з ним в його наметі? Які твої почуття, коли Цар неба приходить до твого серця в Св. Причасті? Чи ж не повинен ти принаймні сказати йому з правдивою покорою: "Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю” (Мт. 8:8). До покори додай акт жалю і надії, з довір’ям очікуючи, що Ісус Христос, коли прийде до твоєї душі, збагатить тебе своїми ласками.
По-третє, ти повинен збуджувати гаряче бажання прийняти Ісуса Христа в Св. Тайнах. Потрібно, щоб ми відчували правдивий голод за цим небесним хлібом. Хто приймає його з більшим бажанням, отримує більше ласк. Св. Франциск Салезький казав, що тільки з любові треба приймати того, хто тільки з любові дає себе нам. Відкупитель сказав одного разу св. Мехтильді: "При Св. Причасті бажай мати найбільшу любов, яку святі мали до мене, а це бажання зарахую тобі за таку любов, якої будеш бажати”.
Щоб собі легко пригадати ці почування перед Св. Причастям, вистачить задати собі три питання: Хто приходить? До кого? З якою метою? Приходить Бог безконечної величі. Приходить до нужденного грішника. Приходить, щоби ти його любив. Скорочено з твору Св.Алфонса



Запитання для ділення:

1.Як я готуюся до приняття Святого Причастя?
2.Чи розповідаю своїм ближнім про Ісуса, що чекає нас у Євхаристії?