Про Боже цартво

Св. Августин в "De Civitate Dei" ("Про Божу Державу" VI, 28) говорить, що на землі існують і будуть існувати аж до кіпця світу дві великі держави. Їхні кордони не ділять ні людей, пі суспільств, тому що знаходяться вони всередині кожної людської душі. Дві любові творять ці два царства - любов до самого себе, яка дійшла аж до меж презирства до Бога і любов до Бога, яка спричиняє презирство до себе. Протягом усієї історії людства вони поступово збільшують свій обсяг, одне за рахунок іншого.

Це, власне, будування Царства Бога, тобто ріст Христа в нас, є метою, як історії всього людства, так і життя окремих людей. Прийняття або відкинення Христа окреслює індивідуальну історію кожної людської душі. (Зошит № 1)



Христос послав по всьому світі апостолів, яких Він вибрав і наділив місією проповідувати Євангеліє: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 19-20). Прийнявши цю місію, апостоли «пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував Слово чудесами, які його супроводили» (Мр 16, 20). (ККЦ 2)



Починаючи від Пасхального Тридення як джерела світла, новий час Воскресіння наповнює своїм світлом увесь літургійний рік. Поступово, наближаючись то з одного, то з іншого боку до цього джерела, рік преображується Літургією. Він справді «рік Господній сприятливий». Економія спасіння діє в межах часу, але після свого сповнення в Пасці Ісуса і у вилитті Святого Духа немовби настає кінець Історії, і Царство Боже входить у наш час. (ККЦ 1168)



пропозиції запитань для ділення:



- які помічаю прояви змагання двох царств – в моєму серці?

- яке значення для мене має переживання Божого Слова та Святої Літургії? Наскільки, таким чином, стараюся сприяти перемозі Божого Царства?
- як часто Боже Слово: слухаю, читаю, молюся ним, згадую його, шукаю в ньому для себе поради, стараюся жити по ньому?