|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
 |
Бюлетні РНР |
 |
Теми для зустрічей
|
| 08.06.2011, 18:33 |
На шляху до світла
За останні роки ми навчилися любити світло. Ісус є нашим світлом. Нам слід постійно вчитися любити його. Але на шляху до світла, яке для того сліпонародженого чоловіка було таким швидким і яскравим, є багато труднощів, є боротьба. Дійти до світла ми можемо лише через правду. Ісус каже: «Хто правду чинить – іде до світла» А в іншому місці: «Правда визволить вас»
На початку шляху, і за це мусимо дякувати, ми завжди отримуємо світло в дар, правдиве світло. Ми – діти світла від нашого хрещення. Ми наповнені світлом Христа. Ми отримали Духа істини, і Він закарбувався в наших серцях. Ми завжди можемо йти до світла, але мусимо любити і бажати цього Духа істини. Бо справді, якщо ми збагнули, що йти до світла можливо лише, чинячи правду, то розуміємо, що це Він розплющує нам очі. Він учить нас бачити себе такими, якими ми є насправді, з нашими дарами і талантами, гріхами і ранами, обмеженнями і немочами. Він дає нам бачити їх і визнавати, освітлюючи їх тим новим світлом, якого ніхто в цьому світі не може нам дати, Бо Святий Дух відкриває нам наші таланти, гріхи і немочі з єдиною метою: щоб допомогти нам жити в світлі, тобто, в любові. Бо все в житті пов’язане з любовю . Любов є критерієм правди. То ж мусимо прийняти це світло Святого Духа, Духа істини, щоб розпізнати, чи наші таланти і обмеження перешкоджають спільності з іншими чи навпаки – вони і навіть наші хиби спрямовані на те, аби любити ближніх, давати їм життя, радість і допомагати жити.
Якою б не була б історія життя кожного з нас, ми боїмося бачити те, чим ми є насправді. Чому? Бо якщо визнаємо свої обмеження і помилки, нам здається, що ми не цінуємо себе і навіть себе руйнуємо, нелюб’язно поводимося з іншими, а насамперед самі з собою. Тож ми втікаємо від очевидного. Не хочемо розплющувати очі, і саме тому ми немов «зроду сліпі». Хотіти розплющити очі на реальність – це вже означає починати «чинити правду» стосовно того, ким ми є, і таким чином ставати вільними.
Ось що нам треба зрозуміти. Дорослі батьки та справжні вихователі знають, що визнавати свої помилки – означає рости. Ніколи не є помилкою визнати, що ми помилилися. Навпаки, ми тоді стаємо вільними і допомагаємо звільнятися іншим. Саме через такі маленькі перемоги правди день у день убогі серця наближають прихід Царства світла. Так будується дружба, сімя і будь-яка спільнота Церкви.Просімо Святого Духа, щоб дав нам прагнення правди, тобто прагнення Його. Тоді ми будемо вільні, звільнені самі від себе; зможемо давати життя, випромінювати те світло, яке живе в нас. Йоан Богослав, апостол любови, каже нам, що якщо ми ходитимемо у світлі, матимемо спільність і з нашим Отцем, і з нашими братами
Пропозиції запитань для ділення:
1.Чи помічаю своє бажання втечі від правди, реальності?
1 Як часто визнаю свої помилки перед сімєю?
|
|
Категорія: 2011 р.Б. | Додав: Taras
|
| Переглядів: 416 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
