Як справлятися із спокусами цього світу?

В Посланні до Євреїв читаємо такі слова про Господа Ісуса: „Бо не маємо архиєрея, який не може співчувати нашим слабостям, але випробовуваний у всьому, як і ми, за винятком гріха” (Євр 4, 15). „Випробовуваний у всьому” означає, що Він не був вільний від спокус. Так, як кожна людина, переживав сум'яття; не жив „понад” проблемами, з якими стикаються звичайні люди. З власного досвіду знав, що не можливо пережити життя й не бути спокушуваним.

Фрагмент Євангелі (Лк 4,1-13), в якому мова про спокушування Ісуса, звертає нашу увагу на ті сфери нашого життя, в яких нам прийдеться змагатися зі спокусами. Перша спокуса, це прагнення швидко заспокоювати потреби та наживати матеріальні блага; проте, найважливіше не те, що маю якесь майно але те, що в ньому вбачаю гарант безпеки. Друга – це прагнення влади у широкому розумінні цього слова: яка дасть мені можливість маніпулювати другою людиною для досягнення моїх очікувань та прагнень. Третя це спокуса надзвичайності: „Я переконаний, що я хороший, побожний; до всього в житті дійшов працею власних рук”. Пиха, яка мною заволоділа спонукає мене заявляти, що це Господь Бог мені благословляє – а не помічаю, що це я Його собі підпорядкував: вживаю Господа Бога як інструмент в своїх руках. .

Спокуси – найчастіше приховані: не спізнаємо їх як очевидне зло. Вони, як правило, приховані. Не приходять з остереженням: „УВАГА! Зараз появиться спокуса!”. Сатана, будучи хитрішим від людини, хоче її звабити та обманути. Спокуса дуже часто явиться нам як щось хороше.

Господь Ісус не залишає нас самими в боротьбі проти спокус. В Молитві Господній, яку щодня промовляємо, просимо „І не введи нас у спокусу”: це благання до Святого Духа про вміння розпізнавати та про силу, щоб Господь Бог не дозволив нам повернути на дорогу, яка веде до гріха. (пор. KKЦ 2846).

Ми самі не в силі переборювати спокуси;такі спроби, раніше чи пізніше, закінчаться падінням. Катехизм вказує нам, яким способом маємо з ними справлятися: перемога над ними можлива лише завдяки молитві; подібно, як Христос, завдяки молитві, остаточно здолав спокусника.

Допомогою у змаганні зі спокусами є також християнське почуття гумору. Воно дозволяє нам з відстані подивитися на себе та наші справи а також відганяє Сатану, який дуже боїться насмішок. tana, który bardzo boi się kpiny (пор. РпВ).

Коли охоплюють нас спокуси, конкретну допомогу маємо в Божій Матері. Сатана боїться та тікає, коли з довірою Їй віддаємося. Він відступає, коли кличемо до Марії.

В щоденному житті часто приходять до нас спокуси бунтування, страху чи знеохоти. Тоді необхідно признаватися до своєї малої віри, довірливо звертатися до Божого Милосердя. Коли занадто за щось переживаємо – можемо захищатися актами віри, надії та любові – навіть тоді, коли вони здаються нам зовсім неефективними. (пор. Зошит № 29).

У Божому Слові маємо запевнення, що спокуси, які до нас приходять, не є понад наші сили: „Але вірний Бог не допустить, щоб ви спокушалися понад міру, бо при спокусі дасть і вихід, аби ви могли її перенести” (1 Кор 10,13).



пропозиції запитань для груп ділення:



1. Як поводжу себе тоді, коли приходить спокуса? Чи намагаюся боротися своїми силами – чи тікаю до Господа Бога в Нього шукаючи порятунку?

2. Чи розповідаєш про спокуси, які переживаєш, своєму сповідникові?