|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
 |
Бюлетні РНР |
 |
БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН №20
|
| 20.10.2009, 21:31 |
БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН
Київська Архієпархія УГКЦ
№20 (від 12.10. 2009)
Подружжя: перша та основна міжлюдська спільнота
Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього." І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка." Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. (Бут 2,18-24)
Чоловік і жінка створені «одне для одного»: не тому, що Бог їх створив «половинчастими» чи «не комплектними»; Він створив їх для спільності осіб, у якій кожна може бути «допо¬могою» для іншої, бо є вони одночасно рівними як особи («кість від моїх костей...») і доповнюють одне одного як чоловік і жінка. У подружжі Бог єднає їх так, що вони стають «єдиною плоттю» (Бут 2, 24) і можуть передавати людське життя: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1, 28). Передаючи своїм нащадкам людське життя, чоловік і жінка як подружжя і батьки співпрацюють унікальним способом з ділом Творця. (ККЦ 372)
Подружня любов передбачає цілісність, до якої входять усі складники людської особи: поклик тіла та інстинкту, сила чуттів та емоційності, прагнення духу і волі; вона передбачає глибоку єдність особистостей, таку, яка понад тілесним союзом веде до творення одного серця й однієї душі. Вона вимагає нерозрив¬ності й вірності у взаємному обдаровуванні; вона відкрита для плідності. Отже, йдеться про нормальні характерні ознаки вся¬кої природної подружньої любові, але з новим значенням, яке не лише їх очищує й зміцнює, а й піднімає їх до рівня вираження правдиво християнських цінностей. (ККЦ 1643)
Коли дивимося уважніше на Святе Сімейство, помічаємо, наскільки різні Ті, хто в ньому живе. Ісус, Марія та Йосип: кожна з цих осіб має своє специфічне покликання та завдання в історії спасіння. Проте, ніколи не існувала сім’я більш гармонійна та сповнена миру від цієї. Саме завдяки різноманітності особи знаходять найглибше єднання.
Таке ж відбувається в глибині Пресвятої Трійці. Отець і Син – зовсім різні, але внутрішньо люблять один одного настільки сильно, що Вони є єдністю в Святому Дусі, так, як чоловік та жінка є єдністю в їхній дитині.
Єдність утворена любов’ю, а не подібністю, як багато хто думає. Більше того: у різноманітності любов зростає та розвивається. Тому натуральним є те, що чоловік спрямований на жінку, а жінка на чоловіка.
Коли це правило не функціонує в родині чи спільноті, так легко нам сказати: "ми настільки різні…” Одначе, конфлікти не спричинені відмінностями, але браком любові. Любов перемінює різницю в гармонію; робить це не уодноманітнюючи або знищуючи її, але через прийняття та вшанування відмінностей.
Повага, це одна з першорядних прикмет любові – вшанування неповторності та унікальної особистості другої людини. Якщо люблю – хочу, щоб друга людина була чим раз більше собою, підтримую її в тим, що мене від неї відрізняє.
Коли дивимося уважніше на Ісуса, Марію та Йосипа можемо навчитися багато про те, як творити найглибшу єдність в любові до інших людей, саме до таких, якими вони є. скористаємось ми самі, наша сім’я, наша спільнота, весь світ. (В. Стініссен OCD, Сьогодні день Господній)
Тема2 Що втратили впродовж спільного сімейного життя. Чому так сталося?
духовний коментар:
Роздуми про Віру, с. 68: від слів: Шукайте спершу… до слів: …навернення, до віри.
Сама сім'я є великою Божою тайною. Сім'я, як "домашня Церква", є нареченою Христа. Вся вселенська Церква, а у ній кожна Церква власного права, безпосередніше стає нареченою Христа у "домашній Церкві", і в любові, якою у ній живеться: любові подружній, батьківській і материнській, любові братерській, любові спільності осіб та поколінь.
Сучасний раціоналізм не переносить тайни. Не приймає тієї тайни, якою є людина: чоловік і жінка. Не хоче прийняти до уваги, що повна правда про людину була об'явлена у Ісусі Христі. Особливо не переносить "великої тайни", тієї, яку проповідує Послання до Ефесян (Еф 5, 31-32), й радикально бореться з нею.
Але, якщо для людини не існує перспективи Бога, який її любить і через Ісуса закликає до життя у Ньому і з Ним, а сім'я – не є учасницею "великої тайни", то що тоді залишається, як не один лише тимчасовий вимір життя? Залишається тимчасове життя, як площина боротьби за існування, гарячкового пошуку користі, насамперед, тієї економічної.
"Велика тайна", свята тайна любові та життя, яка бере свій початок у створенні і у Відкупленні, гарантією якого є Христос-Наречений, втратила у сучасній ментальності своє найглибше коріння. Вона знаходиться під загрозою в нас і довкола нас. Нехай же Рік Сім'ї, який відзначаємо, стане для подружжів відповідною нагодою до нового відкриття цієї тайни та ЇЇ підтвердження всіма силами, відвагою та ентузіазмом. (ЙП ІІ, ЛдС 19)
пропозиції запитань для ділення:
- в чим для нас сімейне життя і залишається великою тайною?
- які прояви та наслідки раціоналізму на наше спільне життя?
|
|
Категорія: 2009 р.Б. | Додав: Taras
|
| Переглядів: 623 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
