П'ятниця, 29.03.2024, 13:31

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гости" | RSS Головна Вихід

Меню сайту

Категорії розділу
Подружнє життя [5]
Духовне життя [5]











Радимо прочитати



Форма входу

Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 45

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 
Головна » 2012 » Квітень » 23 » Новий Катехизм – нові камені спотикання?
19:39
Новий Катехизм – нові камені спотикання?
Минулого року, за старанням Патріаршої комісії у справах катехизації, виключно для добра вірних, був виданий новий, удосконалений Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха». Здавалось би нове повинне бути краще, досконаліше. Насправді так воно і є. Проте, «нове» спровокувало чимало запитань мирян до духовенства, виникло багато проблем, одна з них пов’язана із Символом віри, а вірніше із не вимовлянням [і Сина]. Миряни запитують: що це повинно означати, для чого такі зміни, а радше замішання, адже дотепер молились всі «і Сина», а тепер одні так, інші по-новому, чому немає одностайності, чи ми можливо повертаємось до «православ’я»? Такі питання не поодинокі і зумовлені вони тим, що люди, можливо, не уважно читали даний Катехизм, особливо щодо походження св. Духа (Розділ ІІ, 2. Ісходящий Дух), а можливо не все у ньому зрозуміли, а нажаль більшість священиків відповідають: «бо так каже ‘новий Катехизм’». Саме із тої рації, ми постараємось детально вияснити це нововведення, яке здавна носить назву «Filioque», де із латинської мови «Filius (філіус)» - Син, а «que (кве)» - і, тобто «і Сина». Надалі будемо окреслювати це питання терміном «Філіокве».

Отож, дана проблема, хоча її важко так назвати, стосується Символу віри християн, в якому міститься ввесь зміст нашого вірування. У ньому Церква відобразила те, у що вона вірила від часів Христа. Установили цей Символу віри два Вселенські Собори (в Нікеї 325 р. і в Константинополі 381 р.). Первинний вигляд Символу віри був без [і Сина], квадратні душки означають, що це є пізніше доповнення. В першу чергу варто зазначити, що це питання не є пневматологічного характеру, тобто це не стосується походження Святого Духа, але тринітарного (походження Пресвятої Тройці вцілому). Ґенеза проблеми полягає в наступному: Константинопольський Собор, встановлюючи, а вірніше підтверджуючи Нікейський Символ віри, мав на меті показати, що Святий Дух є третьою особою Божою і є рівний Отцеві та Синові на основі цитати із Святого Письма (Ів. 15, 26). Цей Собор не розглядав проблеми походження окремих іпостасей (осіб) Пресвятої Тройці. Згодом Західна Церква розвинула розвиток тринітології (походження Пресвятої Тройці) і було висунуто теорію реляцій (відношень): Отець споглядав на Сина, Син на Отця і між Ними зароджувалась Любов (Святий Дух) (див. мал. 1). Як наслідок, Святий Дух походить і від Отця і Сина. Саме тому Західна Церква впроваджує це у Символ віри. Західні отці не були консерваторами у подібних питаннях і не боялись впроваджувати зміни у віровизнання. Східна Церква, до якої належимо і ми – греко-католики, мала дещо іншу тринітології. Для них Син і Святий Дух є дві руки Отця (див. мал. 2), таким чином Святий Дух походить від Отця. На Константинопольському Соборі, боячись помилки, було одним із канонів заборонено будь-що змінювати у віровизнанні, оскільки поширювались єресі. Тому християнський Схід побоявся щось перемінювати, натомість Західна Церква вважала, що Символ віри – це постанова Церкви і щось впроваджувати нове, доповнювати є її прерогативою.

Філіокве до Західної Церкви ввів св. Августин у 4 ст.. Однак, він завжди наголошував, що Святий Дух має одне джерело – Отця, що чітко видно на малюнку №1, а це аж ніяк не суперечить думці східних отців. Іншою причиною впровадження Філіокве на Заході було те, що на той час панувала іще єресь аріанства, яка заперечувала божество Сина Божого, тому, де тільки можливо було це робити, акцентувалось на божестві Сина і те, що Святий Дух походить і від Сина підсилювало якраз Його божество. Слава Богу ті часи минули. У цьому питанні є і іще одна богословська тонкість, яку згодом розвинули східні св. Отці і про яку варто знати. У цитаті із Святого Письма «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене» (Ів. 15, 26) слід розрізняти Святого Духа як третю Особу Божу у «межах» одного Божества (Пресвятої Тройці), так би мовити Триєдиного Бога у собі, та Святого Духа у діянні, виконуванні промислу, задуму Отця – створенні світу, та спасінні людського роду (по-грецьки «ойкономія» від слова «ойкон» - спільний дім, а вірніше повернення до спільного дому, житла – Царства Божого). У першому випадку мова іде про ісходження Святого Духа тільки від Отця, а у другому випадку про походження від Отця через Сина, чи навіть від Отця і Сина. Це є теж вірно, адже Отець створює людину, Син відкуповує, а Святий Дух освячує; кожна Божа Особа по відношенню до людини має свою місію, завдання. Саме не розуміння Західною Церквою, яка користувалась виключно латинською мовою, різниці між цими двома термінами на грецькій мові і спричинило певні суперечки, які тривають подекуди і до сьогодні.

До нашої Греко-Католицької Церкви західний Символ віри із [і Сина] був впроваджений аж під час Замойського Синоду (1720 р.), на якому головував папський нунцій Ґрінальді, який відверто нав’язував нам свої латинські практики, а зокрема формулу вірування у своєму розумінні.

Проте, суттєвої різниці між Символ віри Західної та Східної Церкви немає. Це підтвердив іще папа Лев ІІІ у 810 р. наказавши викарбувати Нікейсько-Царгородський Символ віри без [і Сина] і повісити його в базиліці св. Петра, щоб східні християни не думали, що вони вірять у щось інше. Несуперечливість віровизнання Західної і Східної традицій підтверджував і Флорентійський собор. 29 червня 1995 р. патріарх Варфоломей прибув до Риму із проханням раз і на завжди вияснити для віруючих мирян цей камінь спотикання. Тому, 13 вересня 1995 р. було видано документ «Походження святого Духа у Західній і Східній традиції», де зазначалось наступне: Католицька Церква навчала, навчає і буде навчати, що Отець є першоджерелом і Сина і Святого Духа. У 2001 р. блаженний папа Іван Павло ІІ у Львові двічі відмовив Символ віри без [і Сина], тим самим продемонструвавши, що Філіокве не є догмою віри, адже йдеться про надто високу для людського розуму містерію (тайну) – трансцидентального (непізнаваного) Бога, де не можна бути остаточно впевненим. Як зазначає новий Катехизм, християни можуть відмовляти Символ віри згідно Нікейсько-Константинопільським Символом віри «що від Отця ісходить», або ж «що від Отця і Сина походить».

Після всього вище сказаного, логічним буде запитання: якщо у віровизнанні Західної та Східної традиції суттєвої різниці немає, то для чого тоді вносити зміни до нового Катехизму, адже правильно і так і так? Дійсно, правильно і так і так, але на мою думку, якщо ми молимось саме Нікейсько-Константинопільський Символо віри, який має слово «… від Отця ісходить» і так зазначено у наших молитовниках, то варто і правильно би було молитися так, як це є зазначено в оригіналі. В противному випадку це вже важко назвати Нікейсько-Константинопільським Символом віри, адже вище наведені форми є все теки додатком. Новий Катехизм аж ніяк не свідчить про повернення нас і до православної конфесії, але він має за мету дати українським християнам нагоду глибше зрозуміти й пережити віру, передану нам предками, вміти завдяки цьому відрізнити рідну віру від інших традицій, що проповідуються навколо. А щодо одностайності у Греко-Католицькій Церкві, а зокрема у віровизнанні, то я цілком поділяє думку цих людей, які б хотіли цю одностайність бачити. Однак за це відповідають як священики, так і самі миряни, тому будьмо справедливі по відношенню і до самих себе, адже ніхто не забороняє нам молитися і прославляти Триєдиного Бога однаковими словами, які зазначені у офіційних молитовниках нашої Церкви і у такий спосіб бути одностайними.

Отож, новий Катехизм – це аж ніяк не нові камені спотикання, але глибше, ґрунтовніше подання, пояснення нашої християнської віри. І слава Богу, що він нарешті є, адже окрім обговореного питання у ньому піднімаються і інші дуже важливі теми, що виникли із плином часу і є вкрай актуальними.


Автор: випускник Івано-Франківської Духовної Семінарії – Богдан Шкодин.


Джерело: Християнський портал Кyrios



Категорія: Духовне життя | Переглядів: 865 | Додав: Taras | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024






Друзі сайту