активізуючий засіб:

• представте як у багатолюдному місці падає (і як піднімається):
• маленька дитина
• людина у вашому віці
• хтось дуже серйозний та «вельмишановний»
• порозмовляйте: чому такі різні реакції?

духовний коментар:

Врешті, щоб залишатися дитиною перед лицем Бога, не можна знеохочуватись своїми помилками. Ця порада св. Терези є для багатьох дуже важкою. Тому що часто тільки поразка, тільки якесь нещастя є для нас приводом смутку, зневіри, знеохочення. Так буває завжди, коли ми надмірно зосереджуємося на своїх недоліках і злі, а мало на доброті й любові Бога.
Тільки тоді, коли в тобі буде глибоке переконання, що ти є улюбленою дитиною Божою, якій Він готовий завжди пробачити, тобі буде легше вставати після падінь.
Божа дитина, яка розуміє свою безпомічність і безсилля, після кожного падіння простягає руки до Отця. Почуття слабкості й довіри схиляють і до постійного звертання до Бога. (пор. Зошит № 1)

Не знеохочуйся численними випробуваннями віри, скрізь які проходиш, адже це твій улюблений Небесний Отець тобі їх дає, а для Нього важливий ти, а не твої досягнення. (пор. Зошит № 5)

Недосконалість потрібна лише для того, щоб ти міг стати більш покірним, довірливим і більш вірним. Тебе не повинен дивувати той факт, що ти грішиш. Радше, в дусі покори ти повинен дивуватись, що не падаєш. Якщо дивуєшся, або знеохочуєшся з приводу падінь, це означає, що ти довіряв власним силам, замість дозволити Ісусові нести тебе на руках. Бо "один акт любові, навіть не відчутої – підкреслює св. Тереза від Дитятка Ісуса – виправляє усе” (Лист до Целіни, 20 X 1888). Не треба "знеохочуватись своїми помилками, – пише свята, – тому що діти часто падають, але занадто малі, аби дуже сильно вдаритись” (Жовтий зошит, 6 VIII 1897). Свята Тереза з Лізьє дуже любила повіряти Ісусові свої помилки і невірності. Говорила, що таким чином хоче привернути Його милосердя, адже Він прийшов до грішників, а не до праведних. Як все це важливо для нас, що засмучуємось, коли падаємо. 
"Ну і що, любий Ісусе, що я кожної миті падаю? – пише св. Тереза, – бачу тоді свою слабкість, а це для мене велика користь. Ти, Ісусе, тоді бачиш, яка я слабка і що нічого не можу зробити, і тоді Ти тим більш схильний нести мене на своїх руках” (Лист до Целіни, 26 IV 1889).
Якщо ти відчуваєш себе грішним і слабким, маєш особливе право на руки Ісуса, тому що Він є Добрим Пастирем, який шукає загублених овець і тих слабких, безпорадних, що не можуть встигнути за отарою. Дозволь Ісусу брати тебе на плечі, дозволь Йому любити, повір в Його любов.
Щоб мати право знаходитись на Його плечах, ти мусиш прийняти поставу покори; мусиш визнати, повірити, що ти грішний і слабкий. Однак водночас мусиш повірити в Його любов, в те, що Він бере тебе на свої плечі саме тому, що ти грішний, слабкий та безпорадний. Віра зроджуватиме в тобі вдячність за те, що Він ніколи не перестає тебе любити – тебе, грішного, слабкого, безпорадного як в буденному житті, так і в духовному. (пор. РпВ)

пропозиції запитань для бесіди :
 
-   коли найчастіше знеохочуєтеся? як – у духовному, а як – у зовнішньому житті?
-  які тоді ваші емоції? як їх виражаєте?
-   якими способами намагаєтесь вийти з такого стану? що вам допомагає?
-   чи знаєте пораду Малої Святої: "не знеохочуйся своїми помилками: малі діти часто падають, але занадто малі, аби дуже сильно вдаритись”? 
-  якими, отже, ви є перед Богом: як Його діти, чи…? 
  дозволяй Ісусу брати тебе на плечі, дозволяй Йому любити тебе:
«А Бог хіба баритиметеся до своїх вибраних? Тільки нам треба молитись завжди й не падати духом»
- яким чином це можна робити? (молитися – доброю молитвою: якої вчить нас св Тереза:
• простягати руки до Небесного Отця
• до Ісуса – Доброго Пастиря, який шукає овець слабких, безпорадних – щоб ніс тебе на Своїх руках
• повіряти Ісусові свої помилки і невірності
• відриватися від надмірного зосереджуємося на своїх недоліках і злі
• не засмучуватися егоістично, коли падаєш
• здивовано дякувати Йому - коли не падаєш)