Четвер, 14.12.2017, 20:57

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гости" | RSS Головна Бюлетні РНР Вихід

Меню сайту

Категорії розділу
2011 р.Б. [28]
2010 р.Б. [45]
2009 р.Б. [22]
2012 р.Б. [11]
Зустріч молоді [8]
2013 р.Б. [26]











Радимо прочитати



Форма входу

Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 45

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 Бюлетні РНР
Головна » Файли » 2010 р.Б.

БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН №61
10.10.2010, 10:57

БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

             Київська Архієпархія  УГКЦ                                           №61(від 6.10. 2010)

 

 

                            V.  Убогість Назарету

 

Блаженні ми, якщо - вбогі духом - вміємо звільнитися від ілюзорного довірення матеріальним багатствам і спрямувати наші прагнення перш за все на духовні і релігійні блага, а також тоді, коли маємо є повагу і любов до убогих, як до братів, як до живих зображень Христа.

Блаженні ми, якщо - вправлені у лагідності міцних - спроможемось відмовитися від згубної сили ненависті і помсти, і зможемо з мудрістю, попри страх яким напуває зброя, давати перевагу великодушності, прощенню, єднанню у свободі та праці, щоб придбати когось добротою та миром.

Блаженні ми, якщо не будемо робити з егоїзму пануючого принципу життя, а з приємності - його мети, а навпаки, зуміємо виявляти джерело енергії - в поміркованості, в болю - засіб спасіння, у жертві – вершини величчя.

Блаженні ми, якщо вважаємо за краще бути переслідуваними, а не переслідувати, а також тоді, коли плекаємо в собі спрагу до все більшої справедливості.

Блаженні ми, якщо ми можемо задля Божого Царства пробачати і боротися, діяти і служити, страждати і любити.

 (Павло VI, Назарет, 5 січня 1964 р.)

 

 

Вальтер Каспер пише, що згідно синоптичним Євангеліям віра означає "пізнання власної безпорадності, а також довір’я до Божої сили, що діє через Ісуса.” (Дійсність віри, 68). Віруюча людина не очікує нічого від себе самої, але усього сподівається від Господа. Лише тоді, коли, визнаючи в дусі віри власну безпорадність, ми станемо вбогими духом, ми дозволимо діяти в нас силі Бога.     Євангельська моральність не лише моральність Декалогу, хоча обумовлює її; це, передусім, моральність блаженств. Особливо першого: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне” (Мт 5, 3). Блаженні, тому що вони, ті – убогі, дійсно увіходять до Царства.

Той, хто шукає передусім Божого царства, і таким чином шукає святості, знайде і її, і усе інше, усі духовні і земні дари, необхідні для життя. "Блаженні вбогі духом”, ні до чого не прив’язнані, ті, що нічого не мають і всього очікують від Бога. Блаженні, бо в їх серцях є місце для Господа. Їхнє Царство Небесне, бо вони мають Бога. Це радісна добра звістка про блаженних людей, серца яких вільні для Господа.

            Слово "вбогий” в біблійному сенсі необов’язково означає вбогість в матеріальному значенні. Вбогим духом був, наприклад, царь Давид, що знаходився на найвищому щаблі суспільства. Вбога духом людина – це той, хто позбавлений самовпевненості, той, кто знає, що не може покладатись на себе, на власні сили. Така людина наставлена на очікування усього від Господа, а не на вкорінення у сьогоденності.

            Бути вбогим означає, бути залежним. В житті Ісуса бачимо три моменти, коли Його вбогість доходить до краю, коли Він – Бог – стає повністю залежним і показується в своєму безсиллі, мовби у поразці: це Вифлеєм, Голгота і Пресвяті Дари.

Ці три ситуації: Вифлеєм, Голгота, Пресвяті Дари – це ситуації, в яких любов Ісуса дійсно досягає божевілля, граничної вбогості. Але завдяки саме цьому божевіллю і цій вбогості Ісус приніс тобі Відкуплення, приніс тобі віру. Мовчання Бога, Його безсилля, Його "поразка” для світу, який хотів би Бога, повного зримої сили, є скандалом. Хрест був і все ще залишається глупотою для тих, які не вірять, але для тих, які повірили, він – найвища міць. Твій хрест в сенсі беззахисності і вбогості створює в тобі місце для благодаті – для благодаті  віри.

 

(пор. о. Т. Дайчер, Роздуми про Віру)

пропозиція запитань для груп ділення:

 

1.         Яке з блаженств – найближче тобі і чому?

2.         Наведи зі свого життя приклад на те, що можна водночас бути безпорадним і спізнавати відраду від Божого благословення? 

3.         В житті Ісуса убогість особливим способом проявилася у Віфлеємі, на Голгофі та у Пресвятих Дарах. У яких моментах твого життя виявилася найбільш твоя вбогість? Як ти  в ті хвилини, виражав Богові свою довіру та любов

 

 

 

Тема для молоді: як виконую мої щоденні обов’язки?

 

активізуючий засіб:

 

·           зробіть перелік обов’язків:

домашні               шкільні                 християнські

          порозмовляйте:

·           з якими простіше, а з якими найважче? чому?

 

духовний коментар:

 

"Ісус… зростав мудрістю, літами й ласкою…” (Лк 2, 52) у святій Родині, під опікою Йосифа, на якому лежало високе завдання "виховувати”, тобто годувати й одягати Ісуса, навчати Його Закону й ремесла, як належало батькові.

Зі свого боку Ісус "…був їм слухняний” (Лк 2, 51) і платив своїм "батькам” шаною за їхню турботу. Таким чином Він прагнув освятити обовязки родинного життя та праці, які виконував поруч із Йосифом. (пор. Зошит № 26)

 

Таїнству покаяння товаришують важливі елементи, які формують покору: пізнавання власного зла,  необхідність щиро признатися в ньому та з довірою очікувати Божого милосердя.

Вміла праця над собою, спрямована на поглиблення розуміння цих елементів у великій мірі допомагає дітям   з радістю чекати сповіді. Йдеться про те, щоб сповідь не була прикрим обов’язком. Це чекання, проникнуте прагненням перепросити Творця та довірливо віддатися Його милосердю, приводить до того, що Господь стає для нас Богом,  котрий "любить пробачати”. Тоді акти: жалю за гріхи, сильного рішення виправитись та винагородження, почнуть народжуватися  з любові до Бога.

 

Формування відповідального ставлення до навчання, до обов’язків та до майбутньої професіїйної праці є дуже важливим, тому що кожна сфера нашого життя повинна бути піддана Божій волі. Однак, для багатьох праця стає божком.

Другою крайністю було б дозволяти собі занедбувати навчання та лінуватися, тому що тоді також  – лише іншим чином –  було б це нехтуванням Божою волею.

До обов’язків потрібно ставитись, як до виконання Божої волі, і тому потрібно виконувати їх якнайкраще. Якщо, однак, воля Божа була б іншою, тоді потрібно покинути дотеперішні обов’язки – адже вони є лише засобом, а не метою. (пор. Зошит18)

 

пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):

                                                                                             

-          які домашні обов’язки виконував Ісус, будучи у вашому віці? як, на вашу думку, виконував їх?

-          коли ви згадуєте про Бога – коли йдеться про виконання ваших обов’язків?

-          які ваші, як християн, обов’язки, стали для вас прикрими, сухими?

-          що потрібно, для того, щоб оживити вас – звільнити від лінивства, байдужості, будь-якості…?

à              відповідь/підказка з сьогонішнього тексту:

учні просили Ісуса: «додай нам віри»:

отже, варто старатися про те, щоб насамперед оживлювати в собі віру, надію та любов:

просити про віру, надію та любов,

спілкуватися з довірою з Господом,

розповідати Йому про всі свої нехоті, спокуси, сумніви…

варто свою проблеми із слухняністю у виконанні своїх різноманітних обов’язків (часто – навіть безпорадність) – складати в долоні Богородиці Марії

(Бюлетень західних дієцезій РНР)

Категорія: 2010 р.Б. | Додав: Taras
Переглядів: 237 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017






Друзі сайту