Четвер, 14.12.2017, 21:03

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гости" | RSS Головна Бюлетні РНР Вихід

Меню сайту

Категорії розділу
2011 р.Б. [28]
2010 р.Б. [45]
2009 р.Б. [22]
2012 р.Б. [11]
Зустріч молоді [8]
2013 р.Б. [26]











Радимо прочитати



Форма входу

Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 45

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 Бюлетні РНР
Головна » Файли » 2010 р.Б.

БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН №60
03.10.2010, 19:09

БЮЛЕТЕНЬ РУХУ НАЗАРЕТСЬКИХ РОДИН

              Київська Архієпархія  УГКЦ                                       №60(від 29.09. 2010)

Загальна тема: Назарет- приклад праці. Для молоді: зутріч з Богом у Його Слові. Дитячі зустрічі: Про Хрест

Назарет – приклад праці
О Назарете, доме Сина теслі, саме на твоєму прикладі ми прагнемо зрозуміти й утвердити суворий, але водночас спасенний закон людської праці; відновити свідомість її цінності; нагадати, що праця не може бути самоціллю, що цінність праці й свобода, яку вона дає, радше залежать від мети, якій вона служить, аніж від заробітку. Ми щиро бажаємо привітати людей праці всього світу й нагадати їм про великий приклад їхнього Божого Брата, пророка всіх їхніх справедливих законів – Христа, нашого Господа! (Павло VI, Назарет, 5 січня 1964 р.) Для багатьох людей, існує конфлікт між переживанням молитви медитації чи якої-небудь іншої молитви – і праці. Вони тоді кажуть: "Маю стільки багато роботи, що у мене для молитви немає часу”. Хто таке говорить – обманює самого себе. Завжди бо знаходимо час на те, що самі вважаємо за необхідне. Ми знаходимо час для прийняття їжі і сон, тому що ми знаємо, що без цього не можемо жити. Хто не має часу для молитви – визнає, що він не вважає її чимось важливим для себе. Справа не тільки в обсязі роботи: йдеться про атмосферу, в якій вона зазвичай проходить: про тривогу і стрес, які часто її супроводжують. Цю атмосферу метушіння на робочому місці багато хто сприймає як ворожу для молитви. Робота розглядається тоді як загроза для молитви, а принаймні, як загроза для того, що сподіваємося осягнути за допомогою молитви: для спілкування з Богом. Тоді здається, що те, що ми кропітким зусиллям звели під час молитви, протягом робочого дня систематично перетворюється на руйнацію. Після закінчення праці почуваємо себе порожніми, наче повністю випраними з усього. У молитві намагаємось заново себе наповнити, зібратися з силами – які і так невблаганно поглине праця. Під час молитви посуд душі наповнюється, під час труду – порожніє; і так день за днем. Знов-таки залишаємося однаково бідними, кожного вечора - ємкість пуста. Хіба ж все так має бути? Споконвічним є переконання, що праця несе загрозу загибелі внутрішнього життя, тому й потрібно віддаватись праці обережно, зберігаючи певну дистанцію до того, чим займаємось. Хоча і є в цьому ставленні якась доля правди, проте, такий підхід незадовільний та неповний. В такі постановці справ діяльність не є інтегрована з молитвою. Сама наша активність повинна ставати молитвою. Доки ми не відкрили для себе властиві відносини (баланс) поміж активністю і молитвою - доти вони завжди перебуватимуть у стані конфлікту. Найбільша спокуса для людини не світ, а сама людина. Небезпекою не є праця сама по собі, але спосіб, як ми її виконуємо. Це неправда, що Бога можна знайти тільки в тиші пустелі. Бог не є лише для тих, хто відмовився від гомону зовнішнього життя. Він також є Богом людей, які віддають себе активному діянню, Богом людей з великих мегаполісів. Тож Він є Тим, Хто постійно діє (Йн 5, 17). Бог дає не тільки існування, але також наділяє можливістю діяти. Ці дві реальності об’являють Його Особу. Тому можна знайти Його як у великій активності, так у тиші й мовчанні.Той, хто хоче вчинити свою працю молитвою, повинен забувати про себе. Або, кажучи різко: повинен помирати. Саме наше "я" постійно говорить: "Це люблю - того не люблю", це наше "я", яке піддається й підкоряється різним примхам. Коли молимося - ми не робимо нічого іншого, як те, що все наново вмираємо для життя. Це постійне вмирання і поновлюване народжування. Те ж саме може здійснюватися, коли ми трудимось. Замість того, щоб підживлювати наше маленьке "я" (чим зазвичай ми і займаємось), можемо давати змогу нашому "я", щоб завмирало та звільнювало місце для Бога і Його дій; таким чином, вже більше не я буду діяти, але Той, Хто в мені.Намагання не думати про результати своєї праці під час її виконання в найбільшій мірі допомагає нейтралізувати вплив нашого "я". Ми, коли трудимося, найчастіше більше зосереджуємося на наслідках нашої праці, ніж на ній самій. Ми переконані, що таким чином зможемо виконати її краще, одначе так насправді все відбувається навпаки. Чим більше побиваємося за хороші результати, тим більша ймовірність того, що наш труд не увінчається успіхом.Перед тим, як почати роботу, ти повинен знати: чому. Праця повинна принести комусь пожиток. Тим не менш, протягом її виконування, не потрібно думати про її результати. У ході праці вона сама повинна зосереджувати всю нашу увагу. Таке ставлення потребує великого внутрішнього визволення та створює його. "Свобода це не робити те, що любиш робити, але любити те, що робиш”, каже східна приказка. Праця безперервного створює можливості для того, щоб вмирало наше "я". І не має значення те, чи праця якимось чином збагатить тебе або вчинить біднішим, чи принесе тобі славу, чи зустрінешся з критикою. Виконуєш те, що в даний момент маєш зробити. Результат знаходиться у Руках Бога. Переживання за результати майже завжди має своє коріння в неупорядкованій турботі про звеличання самого себе, зиск чи економічну ситуацію. (пор. В. Стініссен OCD, Ні йога, ні зен. Християнська медитація глибини,Познань 2000, сс.111-117) Пропозиція запитань для груп ділення: 1. Чому і ради кого трудишся? 2. Як стараєшся поєднувати молитву і працю? Для зутрічей молоді: чи зустріч з Богом у Його Словах – переконує мене… активізуючий засіб: • прочитайте весь уривок Євангелія (Лк 16, 19-31)• «влаштуйте» коротку сценку: "переконування п’ятьох братів покійного багача - щоб навернулись” духовний коментар: Наше ставлення до тексту може бути двояким: як до об’єкту – коли він являє для нас об’єкт дослідів або допомогу у відповіді на питання, яке нас цікавить, чи розв’язанні якоїсь проблеми, або як до суб’єкту – коли читаний текст стає для нас, як визначив Габрієль Марсель, "таємницею”. Якщо, читаючи святе Письмо, ти настроюєшся на поглиблення свого релігійного знання, це означає, що ти відносишся до нього, як до об’єкту. Святе Письмо при такому відношенні – це попросту "щось”. Проте цього відношення до святого Письма недостатньо.Святе Письмо це не "щось”, але насамперед "Хтось” Христос, який найповнішим чином залишається з нами в Євхаристії, також присутній і живе, хоча по-іншому, в святому Письмі. На сторінках святого Письма ти зустрічаєшся з живим та справжнім Христом через дар віри, даної тобі Ним самим. Тому, коли ти береш у руки святе Письмо, роби це з повагою, шаною і глибокою вірою. Це має бути жест, відмінний від того, з яким ти береш будь-яку іншу релігійну книгу, тому що ця Книга повна присутності Бога.Святе Письмо це "Хтось”, це присутність Бога. Отже, беручи його у руки, ти входиш в сферу саме цієї Присутності. Вона стає для тебе "таємницею”, істиною, яка тебе огортає і в якій ти занурений.В святому Письмі ти знаходиш свого Господа, тому твій контакт з об’явленим текстом має особливе значення – є контактом з Богом, який тебе кохає і який прагне впливати на тебе своєю благодаттю. Це контакт, який веде тебе до внутрішнього навернення – і це його найголовніша мета. Тому ти повинен читати святе Письмо не заради того, щоб задовольнити цікавість, здобути знання чи щоб вирішити якусь нав’язливу проблему – хоча іноді і це буде потрібно. Якщо ти увійдеш в особові взаємини з Христом, присутнім в натхненному тексті, цей текст проникатиме тебе, а ти почнеш вслуховуватись в Боже Слово, заглиблюватись в думки і прагнення Ісуса, почнеш Його чимраз краще пізнавати. Вслуховування в Боже Слово буде мати вплив на твої вибори і рішення. Ти захочеш, щоб вони відповідали Його вченню і Його прагненням. Якщо ти з вірою будеш заглиблюватись в думки і прагнення Ісуса, вони згодом стануть твоїми думками і твоїми прагненнями. Коли будеш часто знаходитись в сфері Його присутності, тієї Присутності з великої літери "П”, ставатимеш подібним до Нього, згідно з прислів’ям: "З ким поведешся, від того й наберешся”. Вслуховуючись в Божі слова і вбираючи їх зміст, ти почнеш вслуховуватись в те, чим жив і чим нині живе Христос. Твій живий контакт з присутнім в Божому Слові Христом спричинить, що ти все більше будеш становити одне з Ним. (РпВ) пропозиції запитань для бесіди: - як часто читаєте Святе Письмо? чому? - які ваші улюблені книги Біблії? які – важко читати?- з якою думкою берете в руки Святе Письмо? чого очікуєте від цього читання? - які помічаєте наслідки для свого життя від читання Біблії?- що означає молитися Божим Словом?



ДЛЯ ДИТЯЧИХ ЗУСТРІЧЕЙ: про хрест.

для аніматора: "Роздуми про віру”, cс. 61-62 (від слів: Завжди, коли ти… до слів: …у процесі нашого навернення). бесіда з дітьми: • порозмовляйте:· де у вас удома знаходиться хрест? · хто на ньому зображений?чому так? (Ісус умирає за наші гріхи)· чому вдома хрест висить на сіні або стоїть на столі? що робите перед розп’яттям? ð хрест допомагає у молитві: перед ним збирається сім’я: всі разом або кожен зокрема - щоб порозмовляти з Добрим Богом завдання/введення в тему: • прочитайте: Лк 23, 39-48 • кожен розмалює рисунок розіп’ятого Христа • порозмовляйте:· чому ці два чоловіки висіли на своїх хрестах? · як вів себе перший? (нарікав, навіть зневажав Ісуса)· чим страждаючому Господеві сподобався другий? (визнав, що слушно страждає за свої гріхи; довіривсь Ісусові) · чи він дійсно щиро перепрошував за свої погані вчинки? (так! не нарікав, терпеливо переносив муку, захищав невинного Ісуса)· що Христос обіцяв для нього? (що його каяття та покута – прийняті; що його гріхи вже більше не закриватимуть йому дороги до Неба) ð Господеві подобається справжнє, щире каяття за провини. Він дуже хоче пробачати. Ісус завжди дивиться на серце: чи дійсно щиро перепрошуємо Його за наші погані вчинки. · коли, буває, хтось з вас – нещиро кається, удавано перепрошує? (напр., коли у поспіху каже: «більше не буду!» )· що потрібно для того, щоб каяття було щирим? (не поспішати, старатися перш за все перепросити Ісуса)· де у вас вдома місце, де чекає на вас Ісус, щоб прийняти ваше каяття? (там, де хрест)· що потрібно зробити, коли захочете вдома перепросити Ісуса за якийсь поганий вчинок? (стати на коліна перед розп’яттям; щиро просити Ісуса в серці, щоб пробачив та допоміг виправитись; не поспішати) молитва: · можна всім у колі опуститися на коліна та нагадати собі останні свої недобрі справи…· передавайте розп’яття з рук в руки та, впродовж хвилини, потримайте - дивлячись на зображення страждаючого Ісуса· всі, без поспіху, співають пісню: Прости, мене, Боже… домашнє завдання: такою молитвою, перед хрестом у своєму помешканні, перепрошуйте Доброго Бога за свої негарні справи
Категорія: 2010 р.Б. | Додав: Taras
Переглядів: 241 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017






Друзі сайту