Загальна тема: Зустріч з духовним провідником

Постава духовного дитинства та безмежного довірення Богові є особливо важливою в співпраці з духовним провідником.

Коли відкриватимеш чергові поклади правди про себе, тоді в контакті зі своїм духовним провідником будеш розповідати про помічену в побіленому гробі свою нікчемність та гидоту гріха.

Було б глупотою, якщо б ти, думаючи по-людськи, не хотів признатися до того, що в собі помічаєш, якщо б ти   зважав на знаряддя, яким є духовний провідник, а   не зважав на Христа, котрий в ньому "приховується ”.

Ти не повинен дивитися лише по-людськи на свого духовного провідника.

То ж сам Христос, який докладно знає, що є в середині побіленого гробу, очікує,  що ти з простотою дитини зізнаєшся у всьому.

Зустріч з духовним провідником повинна бути для тебе не стільки зустріччю зі знаряддям, скільки   зустріччю з Христом.

Можливо, ти пояснюєш собі або внушаєш, що спричиниш страждання духовному провіднику, коли скажеш йому, який ти насправді. Але ж ти скажеш це Христу, який через нього діє. Це твоє мислення з огляду на людину та гординя перешкоджають тобі прийняти поставу євангельської дитини, яка насамперед кидається в Божі обійми, а лише тоді аналізує свою негідність.

Спершу визнай Христу, прихованому в духовному провіднику, цілу свою нікчемність, а тільки тоді, вже разом з Ісусом, роздумуй про свою ситуацію.

Молодіжні зустрічі: чи посторонні люди можуть мене назвати християнином? 

активізуючий засіб (здебільшого - для молодшої молоді):

напишіть «шпаргалку»-інструктаж для людини-християнина, яка на тривалий час відбуває у країну, де дуже мало братів у Христі: як має приготуватися, як там має себе вести, чого шукати, з ким спілкуватися…

духовний коментар:                       

Усі християни, скрізь, де вони живуть, зобов’язані показувати прикладом свого життя і свідченням свого слова нову людину, в яку вони одягнулися через Хрещення, і силу Святого Духа, Який скріпив їх таїнством Миропомазання (пор. ІІ ВС ДМ)

Перш ніж ти будеш навертати інших, намагайся, передусім, навернутись сам. Важливим є ступень твоєї віри, твого притулення до Христа. "Не важливо, що ти робиш, – сказав Йоан Павло ІІ, – важливо, ким ти є”. Чим більше в тобі буде Божого добра, чим більше ти будеш вірним благодаті, тим більш ефективним буде твій вплив на інших.

Твоє відкривання на сходження Христа до тебе, чи в святих таїнствах, чи в молитві, дозволяє тобі любити інших. Ти настільки можеш давати Христа іншим, наскільки приймаєш Його, наскільки дозволяєш Йому огорнути тебе Собою. Кохати іншу людину – це уділяти їй Христа. Не можна уділяти те, чого немає. Чим більше ти кохаєш Бога і приймаєш Його в цій любові, дозволяючи Йому в тобі жити і діяти, тим більше ти здатний любити інших.

Кожне твоє добро впливає на інших, твоя вірність є силою для тих, кого ти любиш, твоє святе Причастя зміцнює не лише тебе, але також є поживою для твоєї пари, дітей, братів, друзів, парафії, Церкви, світу. Тож розпочни від себе, від власного відкриття на Христа. (пор. РпВ)

пропозиції запитань для бесіди (для молодшої молоді):

-                      чи намагалися колись-когось «навертати»?

·           як до того готувалися?

·           як проходив сам «процес»?

·           які результати тих заходів: тоді і на сьогодні?

·           як би тепер це робили?

-                      що заважає людям невіруючим приймати запрошення Ісуса? (наше життя – незгідне з Євангелієм!!!)

-                      як розумієте Ісусові слова: як Я був полюбив вас, так любiтe і ви один одного! З того усі спізнають, що Мої ви учні?

-                      чи свідчення про Ісуса може бути «кайфовим» = давати пречудову відраду? за яких умов?

                                                                    (Бюлетень Західних дієцезій№250)