«Завжди
прагнула бути святою. (…) Добрий Бог не збуджував би прагнень, які не можна
виконати, і тому, не дивлячись на те, що я є такою малою, можу прагнути
святості. По-правді кажучи вдосконалюватися, для мене неможливо, я повинна себе
терпіти такою якою є, з усіма своїми вадами. Все ж таки хочу шукати способу щоб
дійти до неба малою дорогою, простою, короткою, малою зовсім новою дорогою»
(рукопис С).
Тоді Тереза використовує
образ ліфту і визнає, що сама, також «хотіла б знайти такий ліфт, який підняв
би її аж до Ісуса», бо вона є «дуже малою, щоб підніматися до гори по крутих
сходинках досконалості». Тереза робить відкриття, що тим ліфтом є рамена Ісуса.
Як тільки робимо акт
надії, тоді знаходимося в раменах Бога. Відчуємо це більш або менш виразно, але
знаходимося там, тому, що в моменті коли чинимо акт надії, Бог приходить до нас
з допомогою і допомагає нам іти до переду, не в нашому але в Його надприродному
ритмі. Хіба на цьому полягає мала дорога? Ввійти в ритм Бога, не перебувати
більше в нашому ритмі. Якщо ідемо в своєму ритмі, якщо не потребуємо Бога, тоді
Він нас лишить, тому, що дуже шанує нашу вільність. Через це Тереза осмілюється
просити Бога щоб «забрав її вільність» ображати Його. Бог так сильно шанує нашу
вільність, що дозволяє нам переживати життя в нашому ритмі, якщо так хочемо.
Благодать чинить так, що ми входимо в ритм життя Святої Трійці. Чи наше життя,
яке провадимо, дозволяє нам вірити, що наше надприродне життя тісно зв’язане з
ритмом життя Святої Трійці, як Серце Христа? Вибрати ритм Святої Трійці – це
вибрати Божий ліфт, яким є рамена Христа, це прийняти поставу довірення себе
Христу. Це є «дорога яка провадить до неба», говорить Тереза. Це є дорога
малості.
Тереза вважає, що визнати
і заакцептувати свої слабкості, свою ницість, це прийняти її великодушно,
по-королівські, то б то жертвувати її милосердю Христа, щоб дозволити цьому
милосердю проявлятися якнайбільше. Щоб Бог міг виявляти своє милосердя,
необхідно щоб перед Ним став хтось, хто визнає власну малість, свої каліцтва, і
лояльно визнає, що не зможе власними силами покращити такий свій стан.
(por.
M.-D. Philippe OP, Akt
ofiarowania. Rekolekcje z małą Teresą, Warszawa 2000, s.