Загальна тема: наша сім’я і Третя Божа Заповідь (1) духовний коментар: «Зберігай день суботній, святкуючи його» (Втор 5, 12). «Сьомого дня - субота відпочинку від праці, святість для Господа» (Вих 31, 15).Субота, яка зображувала завершення першого творення, замінюється неділею, яка нагадує про нове творення, розпочате Воскресінням Христа.Церква святкує день Воскресіння Христового восьмого дня, справедливо названого Днем Господнім, або неділею (II ВС, SС, 106).Згідно із заповіддю, «неділя повинна святкуватися (...) як головний святковий день» (ККП, кан 1246, § 1). У неділю та в інші встановлені святкові дні вірні зобов'язані брати участь у Службі Божій (ККП, кан 1247).«У неділю та в інші встановлені дні вірні повинні утримуватись від роботи і занять, які перешкоджають віддаванню честі Богові, радості, властивій Дню Господньому та відповідному духовному і фізичному відпочинкові» (ККП, кан 1247). (ККЦ 2189-2193) Однак, запитаймо себе, запитаймо дуже щиро: чи це ще є Господній день, день присвячений Господеві, святкуваний для Нього? Хоча майже на цілому світі неділя це вільний від праці день, але – чи не відкладаємо на неділю дуже численних занять, розваг, подорожів, дрібних – але й часто зовсім не дрібних – ремонтів, так, що вже зовсім бракує часу для того, щоб піднести до Бога серце, щоб займатися Господом, щоб розкоші шукати в Господі. Отже, хіба ж це дивно, що при цьому всьому неділя є днем пустим, ніяким, змарнованим. Не є святом, не є радістю. Хіба ж тоді дивно, що "розкоші” шукають у випарах алкоголю або в інших людських пристрастях? На жаль, сьогодні неділя у багатьох християн зовсім не зближує в приязні з Богом, не формує молитви. А шкода. Ми втратили розуміння сенсу тих днів та тепер говоримо на язичницький спосіб про вихідні – звертаючи увагу на організування суспільного життя, яке на певно має свою вартість – але розбиває наше внутрішнє життя. Псалом 90 рекомендує нам, щоб ми навчилися добре рахувати наші дні. Ми повинні зрозуміти, що наш тиждень, це поступове піднімання себе в напрямку неділі. Ми повинні переживати тиждень згідно Божого Слова, а ритм нашого життя повинна визначати розповідь про створіння. У прекрасному ефіопському тексті з XV століття написано, що субота це прихожа до неділі. "Жоден цар не дозволяє входити до своєї кімнати від разу, в кожному палаці є прихожа” говорить текст та додає: "Так, потрібно відпочивати в суботу, щоб бути готовим до святкування Воскресіння”. Можливо, власне тому не вдається нам освятити неділю, бо ми забули, що є такий час, який мусить бути освяченим. Тому, що написано: "Бог (…) спочив сьомого дня (…). І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усякого свого діла, що творячи зробив був” (Бут 2, 2-3). Сьомого дня людина повинна віддати всі свої можливості Богові та скласти їх у підніжжя Абсолютного Господа створінь. Як Отець відпочив сьомого дня, так Ісус сьомого дня доступив відпочинку в домі Свого Отця. Ця таємниця повинна допомогти нам зрозуміти глибоке значення відпочинку, який не полягає лише на зупиненні праці, але є повнотою буття, миру - «шалом». «Шалом» означає докладно "те, що є повнотою”. Отже, той, хто має в собі мир, є тим, котрий є повнотою, є істотою нерозбитою і неподіленою. Не може бути кимось таким людина, коли її думки в бюро, частина її тіла в ліжку або за столом, а друга частина занята розвагами. В повноті відпочиваючою людиною може бути лише хтось, хто є близько до Бога, а досконалого відпочинку досвідчимо тільки в Божому Царстві. (пор. Зошит № 30) пропозиції запитань для ділення:

- чи/як день присвячений Господеві - святкуємо для Господа?

- наскільки свячткування Господнього дня допомагає нам жити повнотою життя? (можливо: наші «модифікації» перпеживання неділі спричиняють відчуття неповноцінності переживаного нами життя…)