Четвер, 28.03.2024, 23:37

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гости" | RSS Головна Бюлетні РНР Вихід

Меню сайту

Категорії розділу
2011 р.Б. [28]
2010 р.Б. [45]
2009 р.Б. [22]
2012 р.Б. [11]
Зустріч молоді [8]
2013 р.Б. [26]











Радимо прочитати



Форма входу

Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 45

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 Бюлетні РНР
Головна » Файли » 2012 р.Б.

Теми для зустрічей
06.06.2012, 23:27

1.Це   Є   ТІЛО   МОЄ
Церква говорить про загальне покликання до святості , а це покликання означає загальний заклик на дорогу внутрішнього життя. Внутрішнє життя і життя сакраментальне глибоко пов’язані і співзалежні між собою. З одного боку в основі внутрішнього життя знаходиться життя сакраментальне, яке впроваджує нас до безпосереднього і об’єктивного контакту зі спасінням, що здійснилося в Ісусі Христі. З другого боку, щоби досягти святості, не вистачить брати участь у Святій Літургії, приймати Його Євхаристичне Тіло. Цей акт треба охопити внутрішнім життям, життям покори, віри, життям трьох теологальних чеснот .
Євхаристія є постійно невідкритою землею, непізнаним світом. Бажаючи жити Євхаристією, треба вслухатися в голос благодаті, який заохочує: Постав стопу на цю невідкриту землю, зроби один, другий, третій крок, і Він тебе провадитиме. Він, твій Бог, який воскрес, отже подолав усі перешкоди і зараз хоче тебе впроваджувати у цю приголомшливу правду, що відбувається на престолі.
  Через акт віри, котрий є благодаттю і відповіддю на цю благодать, я можу поєднуватися з тим, хто надходить, з Богом, що приходить до мене в Євхаристії.
Коли я вже хоча би трохи відкрию незвичайний світ Божих діянь на землі, Його особистого перебування з нами, може захоплюся цим, і в мені появиться певне враження з приводу того, що Він такий надзвичайний. Він сказав, що не залишить нас сиротами і фактично залишився, особисто. Так, начебто нічого не змінилося, щоби я нічого не втратив на тому, що живу в інші часи, в іншій епосі, але щоби отримав ще більше.
Це вражаюче, що Церква отримала настільки великий дар і може стати сучасною Ісусу, який ходить по палестинській землі.  Безсумнівно, тут, на престолі, щось змінилося, бо Ісус є у славі, але тим прекрасніше буде відкривання Його любові, яка хотіла залишитися з нами аж до кінця віків, щоби ця, укрита для неосвітленого вірою розуму спасенна Присутність, могла постійно віддавати себе мені. (о.Т.Дайчер "Таємниця віри")

Пропозиції запитань для ділення:
1.Чи намагаюся відкривати люблячу присутність Христа на кожній Літургії?
2. Яка моя участьу щоденній Літургії?

 

                                       2. ВІРА, ЩО СХИЛЯЄ ЧОЛО

Переступаю поріг церкви і… роблю це машинально, майже на бігу, так, як рухаюся по вулиці чи висідаю з автомобіля, так само, як переступаю поріг дому, магазину, місця праці. І може в мене не виникає думки, що переступаю поріг святині Бога. Коли таким чином переступаю поріг церкви, то радше не думаю, що це вже наслідок менш чи більш небезпечної секуляризації, менш або більш пронизуючого мене світського начала. Тому моє приготування, таке рішуче приготування до чуда, яке станеться на вівтарі, повинно зачинатися вже тоді, коли переступаю поріг святині.
На початку Святої Літургії часто вислизує з під моєї уваги акт покути. Буває, що я запізнююсь і недостатньо його ціную. Адже в цьому акти присутній Бог зі своєю благодаттю, котра прагне розлитися у міру мого приниження. Бо це приниження створює простір для євхаристичних благодатей. Якщо я спізнююся, чи не втрачаю цих безцінних дарів?
Після вступних обрядів починається літургія слова, але чи вона мене зосереджує? Бо може знаю те, що чую, зокрема тексти Євангелія, або тексти  Апостольських Послань можуть здаватися мені трудними, отже знов благодать не дійшла до мене. Бо, якщо я машинально відповідав, то це хиба неможливе, щоби у цьому був свідомий акт віри, що те, що я почув, стало для мене словом Бога. Чи тим словом, записаним колись давно? Ні – словом, що зараз засівається у моє серце.
Йдеться про те, щоби я усвідомив собі, що євхаристична целебрація піднімається до Бога поступово, підноситься чимраз більше до того, що має статися на вівтарі. Коли починається євхаристична літургія, може не усвідомлюю собі, що разом з префацією наближаюся до тієї центральної миті, коли Бог в Євхаристії стане РЕАЛЬНО ПРИСУТНІЙ на вівтарі.
Наступить цей центральний момент, коли священик почне поволі, виразно промовляти слова консекрації. «Хто з вірою і молитвою бере участь в Євхаристії, мусить бути глибинно зрушений в момент, коли Господь сходить і перемінює хліб і вино так, що вони стають Його Тілом і Його Кров’ю» .
Чи усвідомлюю щораз глибше, що міццю Святого Духа і слів Христа стається найбільше чудо світу? В цей момент я стою на колінах, і може вислизує з-під моєї уваги, що сам жест стояння на колінах – особлива форма молитви адорації. Адже цей жест повинен мене вчинити фізично маленьким, аби цей літургічний знак клякання міг промовляти до моєї свідомості, народжувати чимраз глибший акт віри.
Фатіма – це не тільки марійне об’явлення, але й незвичайне послання, яке містилося в євхаристичних видіннях. Агнець, з якого до келиха спливають краплини Крові. Потужний у своїй моці Ангел, весь глибоко схилений перед Найсвятішим Агнцем, торкається чолом землі в акті найглибшої пошани. Він весь – адорація. Фатімські діти, зрушені силою Божої присутності – такої інтенсивної, що майже повністю поглинає і знищує – приймають Найсвятіше Тіло Бога. Міць дії величі Бога, присутнього в Євхаристії, триває довго і так інтенсивно, що вони начебто позбавлені користування почуттів!
Коли все це собі усвідомлюю, то мені бракує слів на те, як марно віддаю – наскільки взагалі віддаю – шану прославлення величі Бога, котрий сходить на вівтар. РЕАЛЬНО присутній Хтось, хто вершить долі цього світу. Хтось, хто Альфа і Омега діянь людини, хто хоче вділяти мені себе в міру, якої ніхто не буде в стані зрозуміти. Цей, адорований сонмами Ангелів Бог, приходить до мене як Любов, відкуплююча, євхаристична, щоби дати мені все. Щоби так захопити мене собою, щоби вже не хотів, навіть я, такий занурений у цей світ, нічого іншого, тільки цієї Любові – євхаристичної.

Пропозиції запитань для ділення:
1.Якою є моя підготовка до Євхаристі?
2.Як переживаю перші хвилини перебування у храмі?

 

                                           3.ТВОЯ УЧАСТЬ – ЦЕ ДОРОГА

Моя участь в Євхаристії є дорогою, є процесом. Дорогою відкривання на Бога, бо Господь в Євхаристії прагне вділяти мені свої відкупительні благодаті. Дорога специфічна, бо обумовлена моїм психічним станом, станом моєї душі, моїм відкриттям на прийняття благодаті. Ця моя дорога переплітається з дорогою Бога, що сходить на мене не тільки впродовж літургічного співслужіння.., але й в усьому моєму житті.
Йдеться про те, щоби пройти дорогу внутрішнього навернення, щоби змінився мій погляд на світ; щоби, дивлячись на той самий образ, бачити його інакше.
Здається начебто ця дорога віри була позначена якимсь предивним парадоксом – чим більше потребую цієї віри, тим менше її в собі вбачаю; чим більше я переконаний, як необхідна вона для мене, тим менше знаю, де її шукати. Власне важко цьому дивуватися, адже віра – це новий вимір життя. Вона є чимось дуже важким, адже не належить до законів природи, це Божий вимір в мені.
Видима дійсність нав’язується мені з такою силою, мов би хотіла пригнітити мене, щоби я забув про невидиму дійсність. Усі земні блага створюють такі умови, що мені з трудом вдається мислити про існування іншого світу.
Дивлюсь на світ, котрий Ти неустанно створюєш, і водночас так досконало приховуєш свою творчу потужність, що мені здається з людського погляду, що створені  речі виникли самі. Так було з вибраним народом, який Ти провадив через пустелю, оточував неустанним чудом спадаючої манни, щоби захистити від голоду тих, котрих любиш. Ти поїв цей народ водою зі скелі, руйнував мури Єрихона. Це Ти здобував для нього Обіцяну Землю. Власне в контексті таких чудес народ вибраний переконувався, що не потребує Тебе, що всього досяг за допомогою власного розуміння і сили. Покидав Тебе при першій оказії, щоби служити якомусь божкові, якого знайшов.
Чи не діється так й зі мною? Ти дієш завжди, але так досконало приховуєшся, що мені здається, що цієї благодаті немає. Ти так любиш мою свободу, так не зносиш утиски на неї, що ніхто не спроможний сховатися краще ніж Ти. Як же часто я привласнюю Твої благодаті, бо вони діють таким досконалим способом, так докладно приховані, що я їх не помічаю. Допіру у світлі віри можу побачити, що це Ти завжди діяв і дієш.
Ти хочеш, коли почуття і розум нічого мені не говорять, щоби я просив, навіть дуже просив, про ласку наростаючої віри. Хочеш, щоби завдяки цьому світлу я робив спроби побачити, як у Фатімі, Ангела, який весь є адорацією стосовно того, що діється в євхаристичному чуді.
Щось з цієї його адорації повинно дійти до мене, пронизати мене, адже Ти достойний, Боже, цієї нескінченної слави, Ти, який є Нескінченністю.
Коли я вірою не бачу Бога на вівтарі, з такою ситуацією не можу погодитися. Мушу волати: Господи, хочу прозріти! Тоді добре. Як той сліпий з-під Єрихона не можу залишатися байдужим стосовно таємниці, яку з великою пошаною адорує Ангел так, начебто хотів мені сказати через ці об’явлення: Спробуй робити те саме. Принаймні спробуй. Адже ніколи не будеш ангелом і тебе не вистачить на таку адорацію по відношенню до Бога в Євхаристії. Але принаймні пробуй.
Вірити дуже важко, але завдяки вірі я можу відкривати того незвичайного Бога, котрий з’являється і водночас так досконало приховується. Він любить, а я не бачу Його любові. Я в розпачі, але без віри не знаю, що Він стоїть так близько біля мене, щоби мене врятувати і що мені не потрібно нічого боятися. Ця дорога, що провадить до тебе, предивна. Тому, що Ти йдеш до мене перший і робиш так, що я вступаю у Твої сліди, які ідучи Ти залишив власне для мене.

Пропозиції запитань для ділення:
1.Як молюся про прозріння духовних очей серця в часі Літургії?
2.Чи пробую адорувати Ісуса у Євхаристії?

Категорія: 2012 р.Б. | Додав: Vova
Переглядів: 571 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024






Друзі сайту