Вівторок, 22.08.2017, 16:44

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гости" | RSS Головна Бюлетні РНР Вихід

Меню сайту

Категорії розділу
2011 р.Б. [28]
2010 р.Б. [45]
2009 р.Б. [22]
2012 р.Б. [11]
Зустріч молоді [8]
2013 р.Б. [26]











Радимо прочитати



Форма входу

Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 45

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 Бюлетні РНР
Головна » Файли » 2011 р.Б.

Теми зустрічей
13.03.2011, 12:07

Споглядаючи ікону Господа

Ікона Господа Ісуса є перед нами щоразу, коли Він збирає нас, аби навернути і перемінити нас, аби витягнути нас із забуття. В Нього таке ж обличчя, як у нас, Він назавжди взяв на себе нашу людську природу. В нашому звичайному способі життя, думаючи про Бога, уявляємо собі, що Він десь не тут, що Він відсутній, далеко від нас, відокремлений від нас. І в цьому є найбільша наша біда. Гріх – це насамперед забуття. В ньому – корінь кожного нашого гріха, адже ми постійно забуваємо!
Щоразу, коли наші очі відкриваються і споглядають на ікону Господа, чи то в церкві, чи вдома , ми немов пробуджуємося. І це – початок нашого навернення. Наше серце пробуджується. Бачачи Його, усвідомлюємо, що ми вже ніколи не самі. Ми не відділені, не ізольовані. Ми не перебуваємо в мертвій самотності, а можемо жити - жити разом з Ним!
Другим моментом нашого навернення є знайти Його – це вийти із забуття. «Прийти та подивитися»,- каже він також і нам. У запрошенні прийти йдеться про те, щоб ми прийшли з глибини самих себе, аби побачити Його. І тоді з нами відбудеться те, про що казав той простий селянин, парохіянин кюре з Арсу, коли, стоячи нерухомо при дверях у церкві, він дивився на вівтар. Коли кюре запитував його: «Що ти робиш?», той відповів: «Я вдивляюся в Ного, а Він – у мене!». Лицем до лиця: «Я вдивляюся в Нього, а Він – у мене». Це і є навернення серця. Воно в діленні, діленні в любові, понад усякі слова, в яких ще звучить шум нашого «я». світло тихе, А той взаємний погляд нас і Його – двох осіб, які люблять один одного, перемінює нас
І тоді настає третій момент нашого навернення. Наше навернення – це не лише пробудження, не лише споглядання Його обличчя із замилуванням. Це переміна. Так як принесені в жертву хліб і вино силою святого духа перемінюються в самого Господа Ісуса, бо Він з любовя віддає до кінця своє Тіло і Кров, якими ми причащаємося, так само відбувається переміна при наверненні нашого серця. Господь наповнює наше серце, проникає крізь усі його скорботи, де б ми не були, Він знаходить нас, приймає на себе тяжкі тягарі, єднає нас із собою, щоб уподібнити нас до свого прославленого Тіла, зробити нас живими людьми.
Тоді Божественна літургія для нас не буде обмежена декількома хвилинами. Якщо наше серце таким чином навернеться під люблячим поглядом Ісуса, то, виходячи з кожної Божественної літургії, ми зможемо досвідчити те, про що Ісус казав воїм першим учням: «Бачитимете більше, ніж те!» Це означає , що наш погляд на інших буде також перемінений. Ми можемо пізнати кожну людину іншим поглядом, пізнати її так, як пізнає її Він, її Спаситель, її Господь. І тоді ми зможемо сприймати інших людей такими, як Він сам бачить їх, любить, спасає.
о.Жан Корбон «Це називається світанком»

Пропозиції запитань для ділення:
1.Чи помічаю ікону Господа і як це впливає на моє пробудження?
2. Чи навернення також перемінює мій погляд на інших людей?
Категорія: 2011 р.Б. | Додав: Taras
Переглядів: 239 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017






Друзі сайту