П'ятниця, 24.11.2017, 20:17

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гости" | RSS Головна Бюлетні РНР Вихід

Меню сайту

Категорії розділу
2011 р.Б. [28]
2010 р.Б. [45]
2009 р.Б. [22]
2012 р.Б. [11]
Зустріч молоді [8]
2013 р.Б. [26]











Радимо прочитати



Форма входу

Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 45

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 Бюлетні РНР
Головна » Файли » 2011 р.Б.

Теми для зустрічей
11.01.2012, 18:36

Виявлення помислів 2

"Бо багато що вислизає з-під нашого погляду, і ми самі не знаємо, як впадаємо в гріхи: «А свої хиби хто ж розпізнає?» (Пс. 19:13). І я хочу, щоб ви пам'ятали, що нема инших ліків, які б так швидко й успішно діяли для спасіння, - про що ви й самі знаєте, - крім виявлення помислів. І раз Господь дав нам цей дар, то навіщо ж ви ще зволікаєте, душите себе мовчанням, немовби наривами хворієте й червами кишите - непереможеними помислами?" "Поранений тілом потребує лікування, точнісінько так само і поранений духовно. Лікуванням у цьому разі є покута, отримувана у сповіді”. "Та ти піднімись, бо Бог - Бог тих, що каються. Вдайся до цього першого й останнього ліку, тобто до покаяння, - висповідайся перед усіма зі свого беззаконня, щоб Господь простив тобі гріх спілкування з безбожництвом”.
У цьому контексті священик, перед яким відбувається exagoreusis, репрезентує самого Христа - Доброго Пастиря та єдиного Лікаря і Спасителя людської особи. Автор навчає, що Бог є Богом милосердя, який прагне, щоб усі були спасенні, і який виходить назустріч розкаяному грішникові, а доказом цього безмежного Божого милосердя до грішників є для нашого автора як Христове навчання, так і численні випадки прощення розкаяним грішникам, про яких згадує Святе Письмо: "добрий розбійник", цар Давид, апостол Петро. На думку автора, на парафіяльних і монастирських настоятелях передовсім лежить обов'язок продовжувати й виявляти таке ставлення Бога до грішників: вони мають нести грішникам і заблуканим Боже милосердя й утіху. Хоч автор усвідомлює, що "лікування чужих слабкостей" вимагає немалого труду, однак запевнює духовних провідників і "лікарів душ" у Божій підтримці й допомозі: "Бог допомагає тим, які простягають руку братньої допомоги, і співдіє з тими, які піднімають лежачого".
Теодор вважає, що без exagoreusis настоятель ніколи не буде отцем для своїх вихованців. У дусі Христових слів про Доброго Пастиря (пop. Йо. 10:14) Теодор підкреслює, що вимагає від своїх підлеглих exagoreusis, щоб знати "своїх дітей", а також щоб і вони його знали. У цьому взаємному пізнанні, яке відбувається в exagoreusis, полягає суть "справжнього духовного народження". Завдяки йому душа монаха освячується й відбувається "повне поєднання духовно народжуваного (монаха) з тим, хто народжує (старцем)". Згідно зі св. Теодором, духовний отець має пройнятися такою великою любов'ю до своїх синів, що має бути готовим навіть віддати своє життя за їхнє спасіння. Розвиваючи своє навчання на тему exagoreusis, св. Теодор зазначає, що ця практика й монахові допомагає ліпше пізнати самого себе, свої сильні сторони, але передовсім свої обмеження і слабкості. Як досвідчений духовний провідник, Теодор знає ту правду, що ніхто не є добрим суддею у своїх власних справах. Монах потребує об'єктивного погляду ззовні, щоб ліпше розпізнати свій внутрішній світ. Завдяки безсторонньому й компетентному судженню монах отримує ясне бачення своєї поведінки та своїх мотивацій. Своєю чергою, це допомагає йому краще реалізувати своє покликання стосовно Бога і ближніх. А відсутність глибокого пізнання свого нутра веде до обдурювання самого себе у справах побожности й цим самим завдає шкоди й іншим.
Тому exagoreusis, згідно з навчанням св. Теодора, має величезний вплив не лише на духовне зростання самого монаха, а й на духовну атмосферу цілої спільноти. Автор стверджує, що той, хто виявляє свої помисли в exagoreusis, стає "чистим, як сонце", яке своїм промінням осяває, освітлює золотим світлом і зігріває братів; такий монах "світить, як зірка в небі", освітлюючи инших, своїм прикладом заохочуючи їх до ревности у служінні Богові.
Щоб принести добрі результати в духовному житті монаха, практика exagoreusis передбачає виконання певних умов. Передовсім exagoreusis вимагає мужности в подоланні фальшивого сорому, який з'являється особливо в початківців. На думку святого студійського ігумена, монах, який послідовно й регулярно визнаватиме свої провини, з часом дійде до такого стану, коли "непохитна сповідь" перестане бути надокучливою практикою, що супроводжується фальшивим соромом і почуттям приниження, а стане внутрішньою потребою серця, яке прагне щораз більшого очищення й освячення. Визнання сердечних таємниць перед духовним провідником має полегшувати велика довіра до нього та дух віри, що дозволяє в особі священика бачити присутність Бога, який діє для добра зацікавленої особи. Завдяки довірі до свого духовного провідника монах також стає спроможним легше зректися власної волі й піддатися його проводові. Нарешті, щоб практика приносила плоди вповні, вона мусить супроводжуватися духом смирення й навернення. Внутрішнім його виявом є серце, повне розкаяння, назовні ж він маніфестується, згідно з навчанням св. Теодора, смутком, плачем, самозвинувачуванням.

Пропозицї запитань для ділення:
1.Чи очікую, готуюся до сповіді, духовної розмрви?
2. Як молюся за свого духовного провідника

Категорія: 2011 р.Б. | Додав: Taras
Переглядів: 207 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017






Друзі сайту