Великий піст – час, коли ми особливо покликані до навернення. Літургія Візантійського обряду запрошує пережити нас цей піст як повернення до раю, не менше! Рай – це не місце, а той, хто поряд з нами. Йдеться про те, щоб повернутися, бо в цьому і є сенс навернення. Мусимо повернутися до Отця, до того, хто шукав нас у тому першому раю: «Адаме, де ти? Чого ти ховаєшся?»(Бут.3,9). Повернутися до того, хто не перестає кликати нас через своїх пророків: «Я тебе заманю і поведу тебе у пустиню, і буду тобі до серця промовляти»(Ос2,16) Тоді «ти зватимеш мене : Мій Батьку! – і зі мною не перестанеш ходити»(Єр.3,19)
Якщо ми отримуємо прощення Отця, повертаючись до Нього, то мусимо спочатку «повернутися» до Йог о дітей. Це перший етап нашого навернення. Якщо ми не любимо тих, кого бачимо, як ми можемо любити Отця, Якого не бачимо? Прощення – один з основних моментів нашого навернення. Це не слова чи почуття. Воно - щедрий дар самого Святого Духа. Це Святий Дух, Дух єднання примирює людей. Прощення, яке дає нам Святий Дух, стає також співчуттям і любовю до наших братів і сестер, що перебувають у гріху і в смерті, як і ми. Яким чином Святий Дух приходить до нас? Потрібно взивати, щоб Він зійшов на брата чи сестру, з якими в нас є труднощі. Ісус знає нас і Йому добре відомо, що нам дуже важко і навіть неможливо просити з глибини серця, бо прощення походить від Бога. Наш піст буде правдивим, якщо наше серце рішуче намірене прощати. Тоді великодньог о ранку ми зможемо оспівувати Пасху примирення словами «Друг друга обіймім!..Простім усе…» Починаймо вже зараз той «перехід», ту «Нову Пасху», розуміючи, що взаємне прощення є плодом взаємодії Святого Духу з нами. Він не чекає, що ми враз станемо святими, але Але Він просить нас (не лише ми Його, але й Він нас простить), щоб ми відкрили своє серце, зі смиренням широко відкрили його ти, які зранили нас (так як ми ранимо Його своєю невдячністю); І тоді любов, якщо Він хоче наділити нас, незважаючи на всі наші провини, зможе поширитися на інших, незважаючи на їхні провини стосовно нас. Чисте і просте серце не може мати подвійних дверей – одні для Бога, іншІ – для ближнього; будучи створеним «на Божий образ», наше серце цілковито відкрите до інших, воно приймає і дає водночас, отримує прощення і прощає. Прощення – це боротьба, але також нова дійсність,що настає із Пасхою Господньою. полягає в тому, що тепер Ісус бореться за нас. Це Він перемагає спокусника, гріх і смерть. І якщо від самого початку в нашому серці живе Його імя, то з Ним можливе все, і найперше – прощати так – як Він нам прощає.
о.Жан Корбон «Це називається світанком.»


Пропозиції для ділення:
1.Як духовно переживав такі ситуації, коли когось прощав, або отримував від когось прощення?
2.Коли важко по справжньому, глибоко пробачити, чи прошу Бога, про дар прощення?